Кожна парафія, незалежно від її територіального розміщення чи величини, є маленькою цеглинкою, яка творить щось велике — нашу Українську Греко-Католицьку Церкву. І що цікаво, життя кожної спільноти, попри свою об’єднаність у служінні й любові до Господа та ближніх, є таким різним! Про те, як живе і які ініціативи організовує парафіяльна громада села Підгір’я Богородчанського протопресвітеріату, пропонуємо прочитати у нашому матеріалі.

Зазвичай парафія має назву храму, до якого належить. Та у селі Підгір’я випадок унікальний: тут слово «парафія» символізує єдність двох церков — Різдва Христового та святого Миколая. Про існування цих святинь пліч-о-пліч у Ляхівцях (колишня назва села) згадується вже у 1680 році.

Два храми є пам’ятками архітектури національного значення. Церква Різдва Христового (горішня) — датована 1832 роком, коли її перенесли на 300 метрів з попереднього місця розташування на нове місце для захисту від розливу річки Бистриця-Солотвинська. Наново освятили храм у 1834 році. Церква Святого Миколая (долішня) позначена на карті з 1783 року. Святиня, яка збереглася, за деякою інформацією, зведена у 1850 році.

«Коли Божа воля привела мене у парафію церков Різдва Христового та Святого Миколая, я з перших днів відчув неймовірну благодать у душі. Насамперед є важливим бути щирою й справедливою людиною, тому серед суєти життя завжди прагнув мати доволі часу для Бога і для людей. Та, мабуть, найбільше хотів, щоб люди довіряли мені. Тепер можу з чистою совістю сказати, що тут, у Підгір’ї, живуть добрі й щирі люди. Вони ревно дбають про свої сільські храми, які є пам’ятками архітектури. А моє першочергове завдання полягає у тому, щоб ці храми були живими, щоб тут безперестанно звучала молитва, вервиця, і щоб ця молитва йшла не тільки з вуст літніх людей, дорослого населення, а й з вуст наших найменших парафіян — це мій головний пріоритет», — ділиться парох парафії о. Микола Фреїшин.

Сучасне життя громади є доволі насиченим: у парафії діють спільноти «Матері в молитві», «Апостольство молитви», «Апостольство доброї смерті» та «Вівтарна дружина». Кожного 13-го числа місяця спільнота має молебень до Пресвятої Богородиці з Фатіми. Щотижня на Божественній Літургії вірні моляться в наміренні за наших Воїнів і мир в Україні. Не забувають і про основну умову живої спільноти — постійну і системну катехизацію дітей, молоді й дорослих. Катехизаційні науки і практики здійснюють священник та сестра Андріана Дмитрук, монахиня Згромадження Сестер Мироносиць (м. Богородчани).

«У моєму розумінні священник і його парафія мають бути одним цілим, живим організмом. Душпастир повинен знаходити спільні інтереси з парафіяльною громадою, а особливо з молоддю і дітьми. Скажу відверто, для мене, мабуть, найбільшою радістю є ті моменти, коли бачу у храмі багато наших діточок, молодь… Це хвилини неймовірного духовного піднесення, бо саме в такі миті усвідомлюю: ось воно, майбутнє нашої Церкви, віри, а зрештою і нашої держави», — додає священнослужитель.

У цьому контексті дуже багато активностей проводиться саме для молоді — різноманітні велопробіги, табори та культурно-просвітницькі заходи.

Крім того, у парафії активно проводиться соціальне служіння, адже є чимало людей, які потребують допомоги, підтримки й уваги. Для вирішення таких завдань відбуваються благодійні акції, відвідини хворих, одиноких і сиріт. Особливе місце займає допомога родинам загиблих Воїнів і тим сім’ям, у яких рідні зараз перебувають на передовій, боронячи нашу державу від російського агресора. Окреме місце займають збірки на потреби Збройних Сил України.

Про цей аспект праці у парафії ми також розпитали пароха, на що душпастир відповів: «Намагаюсь бути поряд з тими, хто найбільше потребує духовної підтримки, з тими, хто перебуває в труднощах, різних потребах, хто обтяжений життєвими негараздами. Сьогоднішній світ — надзвичайно жорстокий, збайдужілий і черствий, а тому ті паростки доброти, що пробиваються крізь панцир зневіри, треба підживлювати добрими справами, щирою молитвою й безперестанним служінням нашому ближньому».

Та задля побудови перспективного і світлого майбутнього нашої Батьківщини, навіть якщо йдеться лише про зусилля однієї спільноти, важливо згадувати про минуле, вшановувати свою історію й Героїв. Це розуміють і мешканці Підгір’я. Саме тому тут часто проводяться пам’ятні молитовні та культурні заходи.

Дбають у парафії й про збереження храмів, ремонтують їх та опікуються, оберігаючи історичну спадщину. Цікаво, що нещодавно відбулося освячення каплички Фатімської Божої Матері… у полі. Перший камінь для спорудження святині закладено 7 вересня 2022 року, а завершили її зведення 7 вересня 2024 року. Передісторія побудови проста і цікава: родина Парфанів, на чиєму угідді розміщена святиня, як і інші жителі села, часто там випасали корів і пили з кринички воду. А оскільки Фатімська Божа Матір з’явилася трьом дівчатам-пастухам у полі, то так символічно і вирішили.

Розповідаючи про майбутні ідеї, о. Микола каже: «На парафії маємо безліч планів і задумів, попереду багато роботи. Наперед забігати не буду — на все воля Божа. Та наразі найбільшим нашим молитовним прагненням є перемога над злим і лютим ворогом. Тож безперестанно молимось, щоб усі наші Захисники і Захисниці нарешті повернулись до рідного порогу, з перемогою, живими і здоровими».

Парафія села Підгір’я постійно розвивається й змінюється. Незважаючи на всі виклики часу, спільнота залишається вірною своїм традиціям та активно працює на благо Церкви і народу. Це живий доказ того, що міцна віра народжує добрі дії.

Підготувала Марія Іванців для часопису «Нова Зоря»

Департамент інформації Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ

Джерело