Зерно – це слово Боже.

Лк 8,5–15

Притчу про сіяча можна назвати наукою Христа про справжнє щастя людини. Воно можливе завдяки добрим стосункам, зв’язку любові з іншою особою: Богом та ближніми. Важливим середником у побудові цих стосунків є Боже слово – зерно правди та любові.

Щоб зрозуміти цю притчу, звернімо увагу на значення слів Ісуса: ,,Зерно – це слово Боже”. У стосунках між людьми вагому роль відіграє слово. З допомогою слова ми входимо в контакт з іншою людиною, розпочинаємо будувати з нею зв'язок. Поступово слово переходить у дію, конкретні вчинки, які свідчать про рівень зв’язку між особами.

Пояснюючи учням притчу про сіяча, Христос каже, що зерно – це слово, звернення Бога до людини. Також отці Церкви називають Святе Письмо ,,листом Бога до людини”. Тобто листом Божої любові. Тож коли читаємо Євангеліє в такому світлі віри, то його слова об’являють нам дві важливих істини. Перша, що Бог є з нами, Він присутній у нашому житті. Друга правда: Ким є той Бог? Отець є з нами, бо любить нас, допомагає та захищає в житті. У такий спосіб здійснюються слова Спасителя: ,,Ось я з вами по всі дні аж до кінця віку”, ,,Хто слухає моє слово й вірує в того, хто послав мене, має життя вічне”.

Розуміння Божого слова як присутність і дія Ісуса в нашому житті зроджує в нас позитивну відповідь – довіру до Нього. Тим самим переконання що до Христа можемо звертатися завжди в будь-яких потребах. Якщо Бог постійно з нами, то в Ньому маємо надійне джерело сили, спокою, радості, помочі у виконанні завдань та вирішенні проблем, душевного й тілесного зцілення, знаходимо відповіді на різні життєві питання. Прикладом цього є чудесні оздоровлення, які Ісус робив на відстані силою Свого слова: оздоровлення слуги сотника, дочки ханаанянки, воскресіння Лазаря, утихомирення бурі на морі. Через слова Христа діяла Його божественна сила й творила чуда.

Отож, Боже слово чи слова Христової науки – це могутній засіб нашого освячення й спасіння. Слово має силу оживити людину і може вбити її. Слово Господнє зроджує в наших серцях віру – основу Божого щастя для нас. Через слова Євангелія Ісус промовляє до нас, провадить, оздоровляє, діє в нашому житті, змінює його й наповняє добром. ,,Слова мої – дух і життя”, – каже Христос (Йо 6,63). Апостол Павло називає Боже слово могутньою духовною зброєю в боротьбі зі злом: ,,Бо слово – живе й діяльне, і гостріше від усякого двосічного меча… і розрізняє чуття та думки серця” (Євр 4,12), ,,А над усе візьміть щит віри, яким здолаєте згасити всі розпечені стріли лукавого. Візьміть також шолом спасіння і меч духовний, тобто слово Боже” (Еф 6,16-17).

Якщо через Слово Боже до нас звертається небесний Отець та Ісус Христос – наш Спаситель, то це вимагає від людей взаємної любові, відповідальності та щирості у ставленні до Бога та нашого спасіння. Віруюча людина не може бути холодною чи байдужою до проявів любові Бога як свого люблячого Батька, Який бажає нам добра у всьому на землі та в небі. Повагою до Божого слова виявляємо любов до Христа, особливо тоді, коли застосовуємо Його науку в житті як основу для нього. Тому каже апостол Яків: ,,Будьте виконавцями слова, а не лише слухачами, самі себе обманюючи. Бо хто лише слухає слово, але його не чинить, той подібний до чоловіка, що розглядає у дзеркалі обличчя, яке має від природи: ледве поглянув на самого себе, відійшов і зараз же забув, який він. Хто ж пильно заглядає в досконалий закон свободи й у ньому перебуває, – не як слухач-забудько, а як виконавець діла, – той щасливий у ділі своїм” (Як 1,22-25). Подібно пише апостол Павло: ,,Бо не слухачі закону справедливі перед Богом, а виконавці закону оправдаються” (Рм 2,13).

Один молодий чоловік, який ніколи не молився, не ходив до Церкви, занедбував свої релігійні обов'язки, йдучи біля храму, побачив таблицю, на якій було написано: „Якщо Бог любив би тебе так, як ти любиш Його, де був би ти сьогодні?" Ці слова, немов грім із ясного Неба, вдарили нещасну душу цього юнака, і він раз у раз запитував сам себе: „Якщо Бог любив би мене так, як я люблю Його, де був би я сьогодні?" Він почав глибоко задумуватися над своїм безбожним життям і йому стало шкода, що він віддалився від Бога. Божа ласка увійшла у його душу, він розкаявся, змінив своє життя і став ревним християнином. Одне слово Господа врятувало й змінило життя чоловіка.

Коли ж ми не надаємо належного значення словам Євангелія, то цим проявляємо неповагу до Отця, відкидаємо Бога від себе, як каже Ісус: ,,Хто мене відкидає і слів моїх не приймає, той має суддю свого: слово, яке я сказав, воно судитиме його останнього дня” (Йо 12,48), ,,Знаю, що Авраамові ви потомки. Бажаєте, однак, мене вбити, слово бо моє не має місця у вашому серці” (Йо 8,37).

Коли слухаємо й цінуємо слова ближнього, то цим поважаємо його. Так само коли слухаємо, приймаємо й виконуємо слова Євангелія, то поважаємо, правдиво любимо Бога. Плодом такої віри є щедре Боже благословення та щастя у житті, подібно як зерно, посіяне на добрій землі, приносить стократні плоди. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист

Джерело