Сім років тому, 18 листопада 2017 року, у Чернівцях у Катедральному соборі Успіння Пресвятої Богородиці відбулася Архієрейська Божественна Літургія та Чин інтронізації першого Єпископа Чернівецької Єпархії УГКЦ — Владики Йосафата Мощича. Богослужіння очолив Блаженніший Святослав, Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви.

Про це пригадують на фейсбук-сторінці Чернівецької Єпархії.

«Сьогодні дякуємо Господу за благодаті, які посилає на Буковинський край, на Єпископа, священників, монашество та мирян, які разом творять Єпархію. Нехай Матір Божа, прославлена в чудотворній іконі «Надія Безнадійних», під покровом Якої перебуває Чернівецька єпархія, буде заступницею та провідницею для всіх наc», — йдеться у повідомленні.

Божественна Літургія та Чин інтронізації першого правлячого Єпископа Чернівецької Єпархії УГКЦ:

Біографія Єпископа Чернівецької Єпархії УГКЦ — Владики Йосафата Мощича 

Історія Єпархії

Територія Чернівецької єпархії УГКЦ охоплює Чернівецьку область.

Площа 8 096 км². Населення 909 893 (2015 р.).

Чернівецька єпархія належить до Івано-Франківської Митрополії УГКЦ. Осідком єпархіального Єпископа є місто Чернівці, катедрою — собор Успіння Пресвятої Богородиці, вулиця Руська 28.

Утворення Чернівецької Єпархії УГКЦ відбулося 12 вересня 2017 року Божого відповідно до рішення Синоду Єпископів УГКЦ, потвердженого Папою Франциском. Першим правлячим Єпископом новоствореної Єпархії УГКЦ іменовано Єпископа Йосафата Мощича. Інтронізація правлячого Архієрея Владики Йосафата відбулась 18 листопада 2017 року Божого.

З декрету про створення Чернівецької Єпархії УГКЦ

За часів Київської Русі терени Буковини належали до Галицької єпархії (а з 1303 року — до Галицької митрополії) та активно християнізувалися за слов’янсько-візантійським обрядом. До монголо-татарської навали місцеві парафії територіально входили до складу Галицького Пониззя, а пізніше — до історичного регіону Карпато-Дністровського межиріччя під назвою «Русо-Влахія» («Молдо-Славія»). Спочатку ці землі канонічно підлягали галицьким владикам, однак у другій половині XIV століття, після розпаду Галицько-Волинського князівства, вони стали територіальним ядром новоутвореної Молдавської держави й основою фундованої наприкінці 1380-х років Молдавської Церкви (у 1401 році отримала статус митрополії), перших ієрархів якої хіротонізував галицький митрополит Антоній. Про тісну інституційну, культурну та еклезіальну пов’язаність Буковини з Київською митрополією свідчить номінація в середині XV століття галицьким митрополитом Йоакима, колишнього глави Молдавської Церкви (з 1447 року) ісповідника Флорентійської унії.

Перші організовані громади вірних греко-католиків на Буковині з’явилися наприкінці XVIII століття, після входження краю в 1774 році до складу монархії Габсбургів та появою тут значного числа переселенців із Галичини і Семигорода. Австрійський уряд ще в 1780 році дозволив католикам східного обряду створити окремі парафії й звести свої храми, однак лише в 1812 році у Чернівцях була офіційно заснована перша на Буковині греко-католицька парафія. У 1814 році Буковина дістає іменованого декана Чернівецького о. Теодора Лаврецького. Спершу богослужіння відбувалися у місцевому латинському храмі, а 1821 року завдяки ктиторству місцевого греко-католика Тадея Туркула було освячено парафіяльну церкву Святих Петра і Павла Апостолів (1937 року їй надано титул Успіння Пресвятої Богородиці). За даними Шематизму Львівської греко-католицької архиєпархії 1832 року, у той час на Буковині проживало 9 тис. 955 католиків східного обряду. Із середини XIX століття і до початку Першої світової війни їх число зросло майже втричі, з понад 9 тис. вірних до понад 26 тисяч.

Для організаційного об’єднання греко-католицьких спільнот і забезпечення душпастирської опіки над ними в середині XIX століття було утворено Чернівецький (16 парафій), а невдовзі (1894) й Сучавський (8 парафій) деканати у складі спочатку Львівської архиєпархії, а від 1885 року — Станиславівської Єпархії Галицької греко-католицької митрополії. У 1880 році відбулася канонічна візитація унійних парафій Буковини галицьким митрополитом Йосифом Сембратовичем, що скріпила духовний та інституційний зв’язок місцевих греко-католиків з катедральним центром у Львові. Один із наступних пастирських візитів на Буковину здійснив у 1900 році станиславівський єпископ Андрей Шептицький, який із буковинськими мирянами також відбув паломництво до Риму. Під час зустрічі в Чернівцях з православним митрополитом Аркадієм Чуперковичем у 1900 році владика Шептицький закликав до міжконфесійного діалогу в краї та міжнаціональної злагоди між українцями, румунами й іншими народами.

Під час перебування Буковини у складі Румунії (1918–1940) місцеві громади греко-католиків спочатку були підпорядковані світською адміністрацією Семигородській митрополії в Блажі (1923) як окрема Апостольська адміністратура з осідком у місті Серет. А в 1930 році понад 20 греко-католицьких парафій краю приєднали до Марамороської митрополії з центром у Байя-Маре. На час входження Буковини до Радянського Союзу (1940) тут проживало близько 30 тис. вірних греко-католиків. У 1946 році комуністична влада заборонила греко-католицькі богослужіння на території Чернівецької області, а всі церкви було закрито або ж передано Православній Церкві Московського патріархату.

З падінням тоталітарного режиму і проголошенням незалежності України діяльність Греко-Католицької Церкви на Буковині було відновлено. На початку 1990 року колишній в’язень сумління, єпископ Павло Василик, відправив у Чернівцях першу після Львівського псевдособору публічну греко-католицьку Літургію, а в жовтні наступного року свій пастирський візит до міста здійснив Глава Церкви — кардинал Мирослав Іван Любачівський. Організаційно греко-католицькі громади на території Чернівецької області ввійшли до складу спочатку Івано-Франківської (1990), а згодом Коломийсько-Чернівецької (1993) єпархії УГКЦ. Першим єпископом Коломийсько-Чернівецької єпархії було іменовано владику Павла Василика.

Динамічний розвиток у регіоні структур Української Греко-Католицької Церкви, який відбувався також завдяки старанням і невтомній пастирській праці світлої пам’яті владики Миколи Сімкайла, уможливив створення у 2006 році Буковинського вікаріату Коломийсько-Чернівецької єпархії у складі Вижницького і Чернівецького деканатів. Храм Успіння Пресвятої Богородиці в Чернівцях набув статусу прокатедрального собору єпархії. А 13 грудня 2011 року, у день Святого Андрія Первозванного, у катедральному соборі Воскресіння Христового міста Івано-Франківська проголошено заснування Івано-Франківської митрополії УГКЦ. Івано-Франківську Єпархію було піднесено до гідності Архієпархії, а Коломийсько-Чернівецька Єпархії увійшла до складу нової митрополії.

Як показав досвід пастирського служіння на теренах Чернівецької області, для кращої духовної опіки вірних і розвитку тривких основ для оновленого життя повіреної пастви та з огляду на нові обставини, необхідно було створити нову єпархію. Взявши до уваги поради Митрополита Івано-Франківської Митрополії Володимира Війтишина та єпархіального Єпископа Коломийсько-Чернівецької єпархії Василя Івасюка, а особливо зваживши на пастирські потреби і спасіння боголюбивого люду, Глава УГКЦ, Блаженніший Патріарх Святослав Шевчук отримав від Синоду Єпископів УГКЦ, що відбувся у Львові-Брюховичах 4–11 вересня 2016 року, згоду на створення нової — Чернівецької Єпархії. 12 вересня 2017 року це рішення поблагословив Святіший Отець Франциск, Папа Римський.

Департамент інформації Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ за матеріалами сайту Чернівецької Єпархії УГКЦ

Джерело

Друк / PDF