У п’ятницю, 13 грудня, з нагоди 13-ої річниці від проголошення Івано-Франківської Митрополії УГКЦ, численне духовенство та вірні взяли участь у Митрополичій прощі до Архікатедрального і Митрополичого собору Воскресіння Христового, що у м. Івано-Франківськ. У цей день моління в головній святині міста очолив Архієпископ і Митрополит Івано-Франківський Владика Володимир Війтишин.

На богослужіння у соборі зібралося духовенство з різних куточків Митрополії, парафіяни, гості святині, представники місцевої влади, а також спільнота Івано-Франківської духовної семінарії ім. свщмч. Йосафата.

Під час Архієрейської Божественної Літургії Преосвященнішому Владиці Володимиру співслужили Владика Микола Семенишин, Єпископ-помічник Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ, Владика Петро Голійней, Єпископ-помічник Коломийської Єпархії УГКЦ, парох парафії митр. прот. Юрій Новіцький, синкел у справах духовенства і священничих родин митр. прот. Степан Балагура, а також чисельно зібране духовенство Івано-Франківської Архієпархії й Коломийської та Чернівецької Єпархій.

Своїм співом Божественну Літургію супроводжував семінарійний октет «Te Deum».

У часі проповіді до присутніх у храмі звернувся Владика Петро Голіней, який розважив над внеском єпископів Григорія Хомишина, Івана Слезюка та Симеона Лукача у становлення та збереження нашої Української Греко-Католицької Церкви:

«Сьогоднішнього дня ми беремо участь у Митрополичій прощі на честь наших Станіславівських новомучеників — блаженних єпископів Григорія, Івана та Симеона, щоб вшанувати їх».

Відтак Єпископ-помічник Коломийської Єпархії розповів про кожного новомученика зокрема:

«Блаженний Григорій Хомишин став своєрідним ідеалом на той час для багатьох духовних осіб, бо був призначений у таку Єпархію, яка тільки робила перші кроки, проходячи перші десятиліття свого становлення. Тоді поділили велику Львівську Архієпархію, яка простягалася від Львова аж до Карпат у покутському раю. Це був найбільш занедбаний терен нашої Церкви: кілька монастирів, і то на Тернопільщині, кілька чернечих спільнот сестер служебниць, а у Франківську — лише монастир сестер василіянок, і це все… Великі безмежні простори».

«Взявши естафету від свого попередника — Митрополита Андрея Шептицького, який найперше пішов у найдальші закутки Гуцульщини, Буковини та інших просторів, Григорій Хомишин починає колосальну працю. Не думайте, що тому Єпископові було дуже легко. Він поставив надзвичайно високу духовну планку, яку сам міг нести, а духовенство — не завжди. На першому етапі його єпископського служіння було надзвичайно тяжко. Він неодноразово звертав увагу священників на те, що вони ревно працюють на славу Божу. А в своїй ревності Владика Григорій був наскільки передовим, що це спричиняло йому багато труднощів. Не завжди його розуміли», — мовив Архієрей.

А відтак продовжив: «Працю блаженних священномучеників Івана Слезюка та Симеона Лукача ми бачимо в тому руслі, яке започаткував Владика Григорій. Вони стали для нього тими помічниками, яких він сам виховав, яких він брав із собою на численні місії, а особливо — блаженного Симеона Лукача».

«Владика Симеон і сам, коли настав найтяжчий момент — переслідування нашої Церкви, взявся за працю. Не так, як Владика Григорій, а так, як сам мав до того дар, створивши найменші, найпримітивніші рукописи, які тепер є великою цінністю, на яких виховувалася значна частина підпільного духовенства УГКЦ», — відзначив проповідник.

«Всі три наші єпископи віддали найцінніше у дар Богові — своє життя. Коли поглянемо у численні документи, особливо у кримінальні справи, то побачимо, що Хомишин залишився до смерті як той непоручний воїн Христовий. Коли його слідчий запитував: “Чи ви витупали проти комсомолу?”. Він відповідав: “Виступав, і буду виступати, бо ми слуги Божі, а ви — вороги Бога», — мовив він.

На завершення науки Владика Петро наголосив: «Ці священномученики є для нас надзвичайно великим прикладом вірності Богові, Церкві та праці задля свого народу. Вони вчать робити все, щоб та найважливіша справа — будування нашої нації, була спільна. Особливо на духовній основі».

Після богослужіння у соборі лунало Многоліття. Відтак Митрополит Володимир висловив вдячність Владиці Петру за його духовне слово, що дозволило вірним поринути в історичне минуле нашої Церкви. Опісля Архієпископ подякував Владиці Миколі, спільноті духовної семінарії, спільноті Івано-Франківської академії Івана Золотоустого, духовенству й монашеству Митрополії за спільне служіння у Христовому винограднику.

«Усі ми любимо наших новомучеників Станіславських — Григорія, Івана і Симеона, які служили в Станіславівській Єпархії. Вони для нас є тим світлим прикладом, як потрібно любити Бога, адже віддали своє життя за Батьківщину, щоб залишилися у своїй вірі та правді», — додав Митрополит Івано-Франківський.

Як зазначив Владика Володимир, символічно, що святкування річниці Митрополії припадає на 13 число місяця, коли молимося в наміренні Богородиці, об’явленої у Фатімі, яка просила народ молитися за навернення росії.

Опісля духовенство та вірні підносили молитви до Господа, виконуючи духовний гімн України «Боже Великий, Єдиний».

На завершення єпископи провели спільну молитву за заступництвом блаженних священномучеників Івана Слезюка, Григорія Хомишина та Симеона Лукача перед їхніми мощами, просячи у них непохитності у святій католицькій вірі і ревності за спасіння всіх душ, а також за єдність у вірі всього українського народу.

Світлини події ТУТ: Департамент інформації Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ

Джерело