«Слава на висотах Богу й на землі мир людям його вподобання»
Лк. 2, 14

Всесвітлішим та всечеснішим отцям, преподобним ченцям і черницям,
улюбленим братам і сестрам Стрийської єпархіальної спільноти

Дорогі в Христі брати і сестри!
Христос Рождається!

Якже сповнився час Предвічний Бог послав у світ свого Сина, який воплотився від Святого Духа в лоні Діви Марії та народився у Вифлеємі. Зміст цього незбагненного Різдвяного таїнства є фундаментальною правдою нашої віри, і сьогодні радістю наповнює наші серця. Вона зворушлива тим, що Бог у Христі стає Дитям, і ми можемо його пізнати, та любов’ю відповісти на його любов до нас. Задля цього Господь довірливо віддає себе в наші руки мовби кажучи: «Я знаю, що моя слава вас лякає, що перед обличчям моєї величі вас обіймає жах. Та я приходжу до вас як Спаситель, і вступаю між вас з покорою невинної дитини, щоб ви повірили мені, щиро прийняли і полюбили».

Дитя Ісус, та усе людське життя Спасителя, стало у нашому світі «наметом» вічного Єдинородного Божого Сина. Але чому для здійснення цієї, виняткової для людства події, тоді не знайшлося вільного місця у жодній людській оселі? Зрештою, ціле життя Ісуса підсумовують слова євангелиста Івана: «Прийшов до своїх, але свої його не прийняли»… Відповідь є закорінена у постаті Спасителя, у його посланні, та спонукує до рішучої зміни наших життєвих пріоритетів та цінностей. Від свого народження Спаситель не звертається до того, що світ вважає цінним, могутнім та славним. У його смиренності та немочі виявляється істинна влада Того, хто послав у світ своє Слово, котре є творчою і життєдайною причиною всього сущого.

Сучасне людство є самозакохане і водночас зневірене, бо занурене у тотальний матеріалізм потерпає від ненависті та насильства, але водночас усвідомлює потребу допомоги та шукає порятунку. Це ставить перед нами моральне питання, наскільки ми готові відповісти на виклики сучасності, особливо у світлі геноцидної агресії московії, та породжених нею людських трагедій. Що є для нас джерелом наснаги у цій екзистинційні боротьбі за Богом дане Українському народу право «БУТИ?»

Різдво є святом нашої віри у Божу близькість та всемогутність, тому виклики набувають фундаментального значення: чи справді ми маємо місце і час для Христа, народження якого святкуємо? Втілення є синонімом сходження Спасителя у життя кожної людини. Що б зробили ми, якби Діва Марія та святий Йосип постукали у наші «двері»? Чи знайшлося б місце для них? Хіба ми не визначаємо для Бога ліміти присутності у своєму житті, які тієї ночі якраз і залишили для Пресвятої Родини лише вертеп. Все починається з того, що у нас немає часу для Бога, бо чим швидше ми діємо, тим ефективніше вживаємо час. А Бог? Справи, які його хвилюють, нам не здаються терміновими. Наш час уже повністю зайнятий. Навіть якщо здається, що він стукає у двері нашого життя, в нашому мисленні, у почуттях і бажаннях бракує місця для нього. Ми хочемо себе та речей, до яких можна доторкнутися, досвідченого щастя, успіху у здійсненні наших особистих проектів та бажань. А коли ми «заповнені» собою, то для Бога місця обмаль. Тому на ділі бракує духа солідарності з потребуючими, зрілості до відповідального батьківства, немає відваги до самопосвяти, до жертви, до справжньої любові.

Слова про місце Бога у нашому житті є викликом, щоб ми правдиво визнали, як бачимо світ і самих себе, та зрозуміли необхідність навернення, якого потребуємо щоб відновити гармонію наших стосунків з реальністю. А її сьогодні виражає хвалебний гімн, яким ангели оголошують народження Спасителя: «Слава на висотах Богу й на землі мир людям його вподобання». Бог є славний, є чистим світлом, блиском правди та любові. Він є абсолютне добро. Ангели радіють, споглядаючи Божу славу, та хвалоспівом випромінюють радість, яка їх наповнює. У нього немає іншої мети, лише захоплення щастям від сприйняття чистого блиску істини та любові Бога.

Дозвольмо цій ангельській радості наповнити нас. Вічне світло, чиста Правда та щире Добро існує. Бог благий, і є наймогутнішою силою над усіма потугами створіння. Тому увійшовши в історію світу він може покірно вступити і в кожну мить нашого нужденного життя. «Бог схиляється». Це пророцькі слова 113 псальма, які у Вифлеємську ніч стали реальністю, котра вийшла за усі межі людської уяви. Бог схиляється, тобто приходить сам, як Дитя, торкаючись найбільших злиднів і трагедій людського буття. Тому ми ніколи не будемо самотніми, і цього різдвяного часу маємо усвідомити та визнати, що серед усіх середників, необхідних як для особистого спасіння, так для перемоги над московським агресором, наша єдність з Богом є вирішальною. Бо там, де Богові не віддають слави, де гасне Боже світло, де його забувають або зрікаються, не може існувати миру, правди та справедливості. Там гасне божественна гідність людини, а натомість панують різні форми зухвалого насильства, які ми пізнавали в жорстокості вже трьох років війни.

Мир між людьми на землі пов’язаний зі славою Бога на небесах. У обставинах гріховних сутінків сучасного світу, віра у це є запевненням нашої перемоги та справедливого миру, а її світло розганяє темряву майбутнього. Христос є нашим миром, то ж в цей благодатний час Різдва благаємо: Господи, даруй нам свій мир та благослови ним Україну і усіх її дітей. Будь на полі бою охороною та покріпленням сил і відваги для наших захисників та захисниць, зцілителем страждаючих та потіхою для сердець, які сумують з втрати найрідніших. Дай Господи участь на твоїй славі тим, хто віддав своє життя за право нашого народу жити вільно на тобою даній землі. Але теж приведи до покаяння і навернення московитів, опанованих сатанинським духом «руського міра», та усіх, що оправдують та чинять насильство і беззаконня. Нехай нарешті розуміють абсурдність своїх зусиль, якими прирікають себе на вічне прокляття. А нам, новонароджений Спасителю, допоможи завжди бути людьми «за твоїм вподобанням», людьми за твоїм образом, бути твоїм народом, який йде у майбутнє дорогою справедливості у єдності та мирі з тобою.  Амінь.

Христос Рождається! Славіте Його!

З Архиєрейським благословенням,

вл. Тарас Сеньків, О.М.
Єпарх Стрийський

Дано в м. Стрию,
при Катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці,
в день святого священномученика Єлевтерія та преподобного Павла, що в Латрі,
15 грудня 2024 року Божого

Джерело