В неділю перед Різдвом Христовим владика Володимир звершив Архиєрейську Божественну Літургію у храмі Зіслання Святого Духа, що на Сихові, у Львові. Під час Літургії владика уділив таїнство священства диякону Олексію Ядчишину.

Проповідуючи після читання Євангелія, владика звернув увагу на те, що у події довкола Різдва Христового є багато драматизму. Також читання довгого родоводу у Євінгелії від Матея може здатися нам непотрібним. Однак, як пояснив владика: «Для декого читати цей текст, ці імена може здаватися без сенсу, можливо думаємо, коли це закінчиться. В деяких культурах Сходу є звичай, що в домах зберігалися чи зберігаються книги, де вписані цілі покоління даної родини. Це допомагає усвідомити, що ми маємо історію, яка більша від нас самих. Перераховані Матеєм особи не були ідеальними, а навпаки немічними та грішними. Люди дуже скоро можуть осудити, а Бог діє інакше. Бог вибирає людину, щоб через неї прийти на світ».
І цією особою, наголошує владика, через яку нам Бог дарує спасіння, є Пресвята Богородиця.

Роздумуючи над умовами народження Спасителя, владика Володимир пропонує приглянутися до постаті Йосифа, якого у цей час супроводжують сумніви і виклики:

«Слід звернути увагу на вагання, сумнів Йосифа. Він перебуває в кризі, хоче покидати Марію, бо не має причетності до дитини. Йосиф як тесля, як будівельник мав точне, математичне думання. Ця вся ситуація не входила в його рамки, що Марія вагітна після заручин. Йосиф боїться її ославити, переконаний в її праведності.

Праведна людина нікого не засуджує, а Йосиф був праведний, тому віддає все Божому проводові. Де людина не бачить виходу, там Бог дивиться інакше. Сон Йосифа відкриває дорогу в майбутнє. Коли Йосиф боявся прийняти Марію, тоді ангел каже: Не бійся!»

Серед головних викликів, які чекали на Йосифа, владика виділяє два головних: відсутність належного місця для народження Марієє дитини та переслідування новонародженого Ісуса царем Іродом:

«Наступний виклик для Йосифа з Марією – прийшов час народжувати, ніхто їх не приймає до дому, Ісус народжується в стаєнці. Так, ми оспівуємо ясла і стаєнку в наших колядках, прославляємо у вертепах, прикрашаємо у формі шопки. Але будьмо відверті, ніхто з людей не хоче жити в стайні, бо там панує специфічна атмосфера.

Наступний виклик – це позиція Ірода, люте вбивство малих дітей, Свята Родина змушена втікати до Єгипту, щоб врятуватися».

Підсумовуючи умови народження та усього життя нашого Спасителя, владика Володимир наголосив, що своїм життям Ісус Христос показав, що «Бог цікавиться землею та нашим життям. Йому залежить на спасінні людських душ».

Звертаючись до диякона Олексія перед його священичими свяченнями, владика сказав: «Бог посилає на землю нашого співбрата Олексія, який сьогодні як священик народжується серед нас. Перед Тобто, Олексіє, можуть бути різні виклики чи очікування. Але пам’ятай: Священик – це не супергерой, а передусім душпастир».

Повертаючись до теми євангельської сторінки дня, владика зауважив, що: «У Різдві все таки є радість, переплетена з великим оптимізмом, бо Бог стає людиною. Найважливіше, що це вже ніхто ніколи не зможе змінити. Коли шукаємо людину – знайдемо Бога. А коли прагнемо Бога – то дорога поведе до людини. Наш Бог є Емануїлом – Той, хто з нами. Нехай Він буде завжди і скрізь моїм Богом!»

Джерело