Стефан же, повний благодаті й сили, творив чуда й великі знаки в народі.

Мт 21,33-42

Переживаючи велику радість Різдва Христового, у третій день свята вшановуємо святого первомученика Стефана. Нинішній день поєднує дві протилежні речі: радість народження Ісуса та смуток смерті диякона Стефана. Однак його життя насправді має не сумний, а радісний кінець. Переживаючи мучеництво за віру в Ісуса, Стефан бачить Божу славу – ,,відкрите небо і Сина Чоловічого, який стоїть по правиці Бога”, також свою нагороду в небі й радість вічного життя.

Якщо у Діяннях Апостолів уважно подивимося на життя первомученика Стефана, то побачимо щось більше, ніж тільки історію його насильницької смерті. Святий Стефан – один із прикладів духовного Різдва Христа, народження Ісуса в серці людини.

Духовне життя починається, народжується у людському серці зі Слова Божого, як навчає апостол Павло: ,,Тож віра із слухання, а слухання через слово Христове” (Рм 10,17). Слухаючи слова Євангелія, разом із ними приймаємо Ісуса у своє життя. Божа правда додає нам впевненості, що ми не самі, а Бог є разом із нами, дає відвагу свідчити свою віру та любов до Ісуса.

Дивлячись на життя мученика Стефана, бачимо два моменти духовного народження Христа у його душі. Святий Стефан багато молився і читав книги Старого Завіту, тож добре знав історію спасіння, твердо вірив, що Ісус є очікуваним Месією. Знаючи досконало Божий закон, Стефан отримав глибоке пізнання Божої любові та очікуваного Месії. З допомогою Божого Слова та молитви він щедро наповнився любов’ю і дарами Святого Духа, горів любов’ю до Ісуса та вірністю Божій правді. Тому відважно розповідав про Нього. Це перший прояв духовного народження Христа в нас, на яке сьогодні маємо звернути увагу, дивлячись на святого Стефана.

Бог дав йому «мудрість і Святого Духа» для розуміння Божого слова, плідного проголошення Євангелія, наповнив Стефана благодаттю та силою, щоб він міг творити «у народі великі знамення й чудеса», навертати людей до віри у правдивого Бога. А перед смертю Бог відкрив йому небеса і показав воскреслого Христа. Диякон Стефан словом і ділом свідчив про Божу любов, яку пізнав Ісусі Христі. Цієї любові він не затримав у собі, а ділився нею з ближніми – першими християнами. Це другий прояв духовного народження Спасителя в душі цього святого.

Христос дав Стефанові дар життя, покликання диякона у першій християнській спільноті і наповнив його життя Своєю присутністю і благодаттю. Завдяки цьому Стефан мав силу відважно проповідувати віру в Христа, а також мужність прийняти мученицьку смерть із миром. Цим святий свідчив про духовне народження, присутність Христа в душі і ділився Ним з усіма людьми. Мученицька смерть стала для святого Стефана духовним народженням для Божого Царства.

Одного разу між створіннями природи виникла дискусія. ,,Якби не я, – нахвалявся дощ, щедро зросивши сад і поле, то на землі нічого би не росло!” ,,Якби не я, – ображено заперечила земля, – то й не було би на чому рости!” ,,А якби не я… – зухвало почало говорити сонце…” Але тут долинули до них звуки церковного дзвону, що закликали людей до храму. І всі вони засоромлено змовкли. Бо згадали, що якби не Бог, то взагалі не було б нічого і ніде!

Сучасний світ наповнений духовною пусткою – браком добра: правди, любові, справедливості, милосердя. Способом вирішення цієї проблеми є дбання про духовні цінності, тобто духовне народження Христа в людському серці, у Якому є правда, любов, справедливість, милосердя. Дорога до цих духовних скарбів проходить через щиру, тривалу молитву, пізнання Божої правди у Христовій науці та Самого Ісуса, Його любові й милосердя у Святих Тайнах, яку показує нам святий Стефан.

Маючи Ісуса у своєму серці, зможемо донести Його до інших людей, а через Нього наповнимо світ правдивим добром: правдою, любов’ю, справедливістю, милосердям. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист

Джерело