«Святкуючи відразу по Різдві Христовому празник святого первомученика і архидиякона Стефана, Свята Церква відображає наше життя, бо в житті мають місце радість і хрест, піднесення та терпіння. Але вкінці чекає воскресіння,» – на цьому наголосив владика Володимир під час Божественної Літургії у день святого первомученика Стефана.

«Вже черговий день ми намагаємося тривати в різдвяно-вифлеємській радості! Незважаючи на весь драматизм війни, ми в яслах, у вифлеємській яскині зустрічаємо нашого приятеля. – зауважив Владика. – Минулі роки в нас могло повставати питання: «Як так, різдвяні свята – це радість, а сьогодні роздумуємо над мучеництвом. Воєнний контекст наближує ці поєднання».

Роздумуючи над особою архидиякона Стефана, владика Володимир пригадав вірним, що Стефан був неправдиво оскаржений перед синедріоном фальшивими свідками, але мужньо визнав святу віру, за що його вивели за місто і каменували. При цьому він, як і Христос, молився за своїх ворогів.

Серед тих, хто брав участь у мучеництві Стефана, був юнак Савло, який пізніше став апостолдом Павлом. «Кров мучеників стає насінням християн. – наголосив Владика. – Св. Августин роздумує: «Якщо б Степан не молився за Савла, то Церква не мала б Павла». Напевно, Стефан мріяв про певне майбутнє, оскільки ще був молодим. І він отримав велике майбутнє – корону святості, майбутнє, яке не забереться ніким і ніколи. Так як ніхто ніколи не зможе змінити подію Воплочення Божого Сина чи ціле діло Відкуплення».

Далі владика роздумував над християнством як релігією героїзму, в якій життя сумлінного християнина є постійним викликом, навіть боротьбою. Хоча часто ми хотіли б втекти від цієї боротьби: «А наш Бог обирає інший напрямок, – зауважує владика. – Він приходить в світ, до нас, стає убогий в своєму Сині. Це показує, що наше життя має сенс, незважаючи на різні терпіння, випробування.

Християнин народжується 2 рази: для землі, а через біологічну смерть для вічності. Бог прагне всіх зробити щасливими, а для цього послуговується людиною, бо сам у своєму Сині прийшов у світ через людей. Вибирає таких як Стефан, вибирає нас…»

Під час Божественної Літургії владика Володимир уділив дияконське рукоположення Павлу Ковалю. Говорячи про це під час проповіді, Владика зауважив, що «сьогодні ми стаємо свідками та учасниками дияконського рукоположення нашого співбрата Павла, який походить з народу і до народу є посланий, щоб послужити. Він також має свій родинний контекст, історію життя та покликання, свою дорогу да Царства Небесного. Ісус зацікавився його життям, скерував голос покликання для цього особливого служіння. Наш собор стає його особистою яскинею дияконства. Нинішній день та свято може бути гарною школою для служіння».

Підсумовуючи день молитовної згадки про первомученика Стефана, Владика сказав, що «святий Стефан вчить нас, що лише добром можна перемогти зло. Ісус прийшов на світ без війська, а з любов’ю. Він в принципі не виграв жодної війни, але завоював весь світ і наші серця. Були в історії дослідники, які стверджували, що, будучи в космосі, не бачили Бога. А Стефан, стоячи на землі, бачив відкрите небо. Нехай воно буде завжди відкрите також для нас.

Відкрите небо по-особливому відчуваємо в час різдвяних свят, навіть якщо роздумуємо про мучеництво, бо це відображує реальність нашого життя».

Джерело