«У твоєму потомстві благословляться всі народи землі,
тому що ти послухав мого голосу» (Бт. 22:18).

 

Вступ. Життя на цьому світі так скоро промине, лиш тільки те, що ти зробив для Бога, з тобою до вічності піде.

І).  Пресвята Родина – це Йосип, Марія і Новонароджений Ісус. Праведний Йосип – це голова сім’ї, який об’єднує Ісуса і родовід Давида. Так і через батьків Господь приносить свій порятунок, свою любов цьому поколінню. Родина сьогодні – це море відповідальності, в якій можна втриматися на плаву тільки міцно тримаючись за руки. Тато завжди гордиться своїми дітьми. Його сильною  рукою є право відганяти неприємності. Найкраще місце у тата на плечі і світ тоді не страшний. Його слово вагоме і майже як закон. За татом, як за стіною, не страшна буря ані темна ніч.

Рідний тато це той, хто ціле життя носив старий одяг, а на тебе одягав все найкраще. Тато це той котрий робить багато, лиш би його дитина споживала кращу їжу від інших. Тато це той, хто ціле життя боявся за тебе, переживав за тебе, старався за тебе. Тато єдиний хто хоче бачити кращим за себе, розумнішим, красивішим і мудрішим та здоровішим. Таким тебе не хочуть бачити ані брат, ані товариш, ані родичі. Цього бажає тільки батько і тому хто забуває своїх батьків не має майбутнього.

ІІ). Історія людства – нескінченний цикл народжень. Сьогодні 26 грудня 2024 року в день Пресвятої Родини отцю Василю Гояну виповняється 50 років життя. У цей різдвяний період, час війни, парох святої Трійці отець Василь натхненний Святим Духом згадує свої минулі десятиліття, складає плани на майбутнє, але в основному звертає увагу на теперішнє становище в Україні.

Кругла дата 50 років така ж важлива, як і 45 років чи 55 років. Отець Василь переживає кожного року свій день народження, бо це подарунок від Бога. Адже кожний ранок є новим особливим народженням. День народження і кожний день є для людини джерелом радості і подарунком життя. З цим подарунком Бога отець Василь переживає щодня і тому життя дістає сенс та радість. Мета священника – жити з Богом і робити добро іншим. З одного боку це багато років, а з іншого боку, ще залишається 25 років священичого служіння до емеритури, але люди співають більше «Многії літа!».

Нині ви, отче Василію, особливо згадуєте своїх батьків Івана та Ганну в день свого народження 24 грудня 1974 року. Роки дитинства проминули швидко, підлітковий період та зустріч з Вчителем-Ісусом. Прийнявши тайну Подружжя з п. Галиною, ви виховуєте чотирьох дітей. Потім було навчання в семінарії з 1992 – 1997 роки. Ви отримали свячення з рук ісповідника віри – владики Павла Василика 26 вересня 1999 року. Потім почався духовний розвиток і практична праця – священниче служіння. З 2000 року по 2004 роки в с. Олешків збудували прекрасний храм Архистратига Михаїла. Привели в порядок храм у с. Трійця. З 2011 року призначені деканом Заболотівським. Зараз ви працюєте у селі над будовою Хресної дороги обласного значення.

У служінні людям, ви отче, страждаєте, боретеся і молитеся. Перед початком священничої праці, ви отче мусіли пройти через пустелю з диявольськими спокусами. Ці внутрішні та зовнішні бої потрібно пережити з молитвою на устах, рівночасно постячи. Це нелегке завдання пов’язане з хрестом, але воно має сенс. Війна є спільним хрестом для вас отче і вірних. Чим більша ваша відповідальність, тим важчий хрест. Скільки років ще залишилося вам не знаємо, але знаємо що треба переживати кожен день так, ніби це останній день життя.

На майбутнє маєте в планах збудувати Хресну Дорогу у селі Трійця. Відвідуєте парафії деканату і маєте хороші відносини зі священниками. Духовною працею стараєтеся допомогти священникам і вірним відновити глибший зв’язок з Богом. Стараєтеся залучати до відповідальності за парафію і деканат священників та кожного вірного. Ви будуєте живу спільноту, в  якій всі прислухаються один до одного, допомагають один одному та в добрих ділах пізнати голос Святого Духа. Тільки тоді зможемо збудувати зрілу спільноту, коли кожен член спільноти побачить й отримає Різдво Ісуса у кожній справі.

З днем народження тісно пов’язані слова Отця Небесного: «Ти син мій улюблений!». Ці слова пережили апостоли на горі Тавор в часі Преображення Господнього. Нехай твоє серце, отче Василю, буде сповнене силою, миром і світлом цього відчуття. На Хресній дорозі війни, в якій живе Україна, присутність Бога зміцнює наші сім’ї і воїнів.  Богу дякуємо за кожну хвилину, за кожне благословення. П’ятдесят років – це час подяки. Дякуємо за Його вірність, милосердя і довіру. Надіємося, що будете добрим учнем  Христовим до кінця свого життя. Господь обрав вас на це служіння та дав також мудрість. Крім цього, я дякую всім людям, які допомагали і допомагають у вашому служінні. Прошу й надалі вірних підтримати отця Василя і молитися за нього.

ІІІ). Теперішня війна. Люди втратили голову, а разом з нею і внутрішній мир. Незважаючи на дві тисячі років, які минули, перед людством стоїть те саме питання. Христос, як і завжди, в центрі історії. Люди або з Ним і Його Церквою і тоді вони осягають світло, добро, порядок і мир, або люди не з Христом і проти Нього, тоді з цього виникає замішання, гіркота у стосунках між людьми і небезпека війни.

Війна завжди має ціну, але вона різна для кожного з нас. Вже всі страждають. Є люди, котрі віддали все, що було в них – життя. Вони віддали життя з думкою, що ми оцінимо цю жертву і не залишимо їх жертву, їх дітей, їх жінок. Я дав собі слово, що скільки буду жити і буду зустрічати людину яка воювала і віддала частину свого тіла, несла ці втрати я буду завжди вдячний їй. Бо це міг би бути я. Зрозумійте, що це наша вдячність щось зробити для їх дітей, для їх жінок, для матерів. Ми не заберемо всю біль, ми не повернемо батька, але нехай в якийсь момент жінка зрозуміє, що суспільство вдячне.

Ця війна – є боротьбою зі злом і з дияволом. Лише одна Україна з цілого світу відважилася рішуче стати з ним до цієї боротьби. Цілий світ не зміг, не захотів, побоявся. Тому Україна зараз як Агнець Божий, який бере на себе гріхи світу. Це Ягня Боже зараз знаходиться на цьому престолі у виді хліба та готується до освячення і жертви за воїнів. Так колись Авраам жертвував свого сина за весь народ. Потім ангел в останню хвилину замінив сина на ягня. Ця жертва є не що інше, як Пресвята Євхаристія, Яка топить всяке зло і війну. Нині Україна жертвує своїх дітей і просить в Бога перемогти зло.

Висновок. П’ятдесят років – це час подяки за Боже милосердя і довіру. Дякуючи Господу за п’ятдесят років священства скажемо словами Святого Письма: «Як я відплачу Господеві за все добро, що Він зробив мені? Я підніму Чашу Спасіння і прикличу Ім’я Господнє». У цьому урочистому Євхаристійному святкуванні, ми разом піднімемо чашу спасіння і будемо дякувати Богові за всі його благодаті.

Складаємо подяку всім людям, які допомагали і допомагають отцю Василю у служінні. Прошу й надалі вашої підтримки і молитви.

Пресвята Богородице, Мати Божа Неустанної Помочі, Яка прославляється в Коломийській іконі «Це Мати твоя», поблагослови в цей Ювілейний час сім’ю отця Василя Гояна своїми численними дарами.

Господи, за молитвами праведного Миколая Чарнецького, поблагослови боротьбу наших воїнів і допоможи їм перемогти ворога. Амінь.

+Василь Івасюк
Правлячий Архиєрей
Коломийської єпархії

26 грудня 2024 року
село Троїця

Джерело