Данило Шумук народився 30 грудня 1914 року в селі Боремщина Волинської області у селянській родині.

Під впливом агітації юний Данило приєднався до комуністичного підпілля, за що п’ять разів був заарештований польськими правоохоронцями. Проте в 1941 році його заарештувала як «брата ворога народу» вже радянська влада. З тюрми він був призваний до армії, де брав участь у боях з Вермахтом, однак потрапив у полон, з якого невдовзі втік та приєднався до лав УПА.

Через розходження з керівництвом він відмовився брати участь у бойових діях і натомість викладав на військових курсах. У грудні 1944 року Данила Шумука заарештували співробітники НКВД. Спочатку його засудили до розстрілу, проте згодом покарання замінили на 20 років каторги в ГУЛАГу. Там він став активним учасником підпільного руху політв’язнів і взяв участь у Норильському повстанні 1953 року.

У 1956 році його було достроково звільнено, проте вже за два роки Данило Шумук був повторно засуджений за агітацію проти радянської влади. Під час ув’язнення він здружився з іншими дисидентами і активно включився у їхню боротьбу.

Після звільнення у 1968 році переїхав до Києва, де працював сторожем і потайки писав спогади. Проте в 1972 відбулися масові обшуки та арешти шістдесятників, під час них було знайдено друковані частини його спогадів. За них Данила Шумука було засуджено на 10 років у таборах особливо суворого режиму. У 1979 році він вступив до Української Гельсінської групи та став її членом-засновником у місцях позбавлення волі.

Спогади Данила Шумука були опубліковані українською діаспорою, проте сам автор побачив їх лише в 1987 році після звільнення та еміграції до Канади за клопотання парламентарів Канади та США. В 1998 році їх перевидали вже в Києві.

Данило Шумук об’їхав багато міст Америки, де виступав перед українськими громадами, політиками та журналістами. У 1987 році виступав у Вашингтоні та зустрівся з тодішнім президентом США Рональдом Рейганом. У 2002 він повернувся в Україну та оселився у місті Покровську на Донеччині, де на той час проживала його донька Віра.

Помер Данило Шумук 21 травня 2004 року. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» І ступеня. Був похований у Покровську, проте, заради безпеки поховання, 27 грудня 2024 року його прах було урочисто перепоховано на Личаківському цвинтарі у Львові.

Данило Шумук писав: «Боротися за волю, справедливість і незалежність свого народу і мужньо витримувати всі страждання за ту ідею – це не геройство, а обов’язок кожної шануючої себе людини».