1 січня 2025 року, Преосвященний владика Тарас, єпарх Стрийський звершив Чин освячення храму святого Миколая в с. Монастирець, що у Журавнівському деканаті. Освячення храму стало визначною подією, тому в храмі зібралася велика кількість парафіян та гостей. На подвір’ї новозведеної святині єпископа вітали парох храму о. Зеновій Стехнович разом із парафіяльною спільнотою та запрошеними священнослужителями.
Святкове богослужіння розпочалося з освячення храму і престолу. Перед освяченням, владика Тарас, разом зі священниками, обмив престіл водою з милом, червоним вином та рожевою водою і намастив його миром. Далі відбулося освячення самої будівлі церкви зсередини і зовні. Після цього владика Тарас заклав всередину престолу мощі блаженного священномученика Йосафата Коциловського.
Відтак, розпочалася Архиєрейська Божественна Літургія. Після прочитання Євангельського уривку, владика Тарас звернувся до присутніх з проповіддю. “Сьогодні починаємо Новий 2025 Рік. Наше повсякденне життя, сплетене з праці та турбот, є місцем, де відбувається наше спасіння перед Богом. Час збігає. Можливо зневіра, журба чи невідомість наповнюють наше серце або тривожать нашу душу, коли у Новорічну ніч, на цьому пограниччі між «минулим» та «прийдешнім», усвідомлюємо, що частина нашого земного життя знову безповоротно минула. Однак час біжить до Бога та до його вічності, а не до минулого та зникнення. А тому ми маємо всі підстави почати цей рік гаслом: «в ім’я нашого Бога», щоб прожити його чесно і з радісною душею!”.
Продовжуючи проповідь, владика Тарас, в контексті свята Обрізання та найменування Ісуса, зазначив: “Від початку історії спасіння саме ім’я «Ісус» об’являє нам, яким є «Яхве» для нас: близьким, люблячим, милосердним, вірним до кінця. Але Ісус об’явив ще більше: відкрив нам Бога як нашого Небесного Отця. Інакше ми б цього самі від себе ніколи не пізнали. В Ісусі, Єдинороднім Сині Отця, Бог дарує себе світові як Слово милосердя і спасіння. І тому, коли ми визнаємо хто є нашим Богом, говоримо «Ісус». Якби ми забули це ім’я, то Бог загубився б для нас у темній далечині і незрозумілості. Ісус – це ім’я, дане дитині, котра є втіленим Богом і вічною молодістю світу, та є людиною, а отже, вічним образом Бога”.
“Тому в прийдешньому Новому 2025 році віддаймо все, що діється, та може статися в нашому житті, в руки того, хто дарується нам в цьому славному йменні! Позначмо себе, як його власність, хресним знаменням перемоги нашого Спасителя Ісуса! А потім впевнено, серцем та устами, проголошуймо нашу ісповідь віри: «Наша допомога в імені Господа!», та відважно вступаймо у майбутнє. Коли звіримо його імені Ісуса, то навіть найтемніша мить буття буде в його владі, та стане часом нашого спасіння”, – наголосив проповідник.
Продовжуючи владика Тарас вказав на особу святого Василія Великого як одного з великих мужів у історії Церкви, що відкрили в месіанському посланні Ісуса правду, яка здатна преображати світ, вирвати його з часових кайданів минущого та відкрити для вічності з Богом. “Життя святого Василія, – за словами владики, – гармонує з його наукою, а його наука – це відбиток його життя, яке можна виразити трьома достоїнствами: він Великий Архипастир Церкви, Великий Законодавець чернечого життя і Великий своєю святістю, яка є видимим знаком його сопричастя з Богом”… “Візьмімо його собі як дороговказ у подорожі цим Новим Роком, з його тривогами та випробуваннями, щоб здолавши усі суспільні проблеми та незгоди війни, ми здобули перемогу «в ім’я» та на славу нашого Бога”, – закликав єпископ усіх присутніх, завершуючи проповідь.
Після Літургії владика Тарас виголосив многоліття, зачитав фундаційну грамоту та привітав усіх зі знаменною подією освячення храму, а також з Новим Роком. Єпископ подякував пароху о. Зеновію Стехновичу, парафіянам та жертводавцям за їх невтомну працю та вручив подячні грамоти жертводавцям і усім, хто в особливий спосіб долучився до зведення цієї церкви.
Джерело
