«Сьогодні львівське небо спонукає нас до роздумів і молитви за наших героїв, – сказав владика Володимир у Гарнізонному храмі під час похорону загиблих захисників. – Це молитва вдячності за дар їхнього життя, незважаючи на сльоди смутку».

Владика з вдячністю згадав життя кожного з трьох загиблих героїв – Тараса Совганя, Роман Колодія та Романа Кашубу.
Прощаючись з Романом Кашубою, якого знав особисто, владика пригадав його улюблений вислів: «Нічого собі не жалійте, бо завтра може не настати».

«Це не про страх, що завтра може не настати, просто ми часто складаємо собі плани, вибудовуємо стратегії які не відомо, чи зможемо реалізувати, – підсумував Владика. – Минуле вже не є нашим, майбутнє ще не є нашим, а сьогоднішній день є саме наш».
Також Владика підкреслив участь Романа у християнській спільноті «Молодь Марії».

Життя загиблих героїв, їх діяльність дає «ту іскру надії на спасіння їх душ», – наголосив владика Володимир.

Наприкінці слова Владики гарнізонний храм через вікна освітили промені сонця. «Ці промені сонця – наче посмішки наших Героїв з висоти небес до нас, – сказав Владика. – Ми стараймося теж відповісти їм нашою посмішко, нашою молитвою, незважаючи на сльози смутку. І нічого собі не жаліймо, бо завтра може не настати».

Сьогодні у Гарнізонному храмі попрощалися з трьома загиблими захисниками:

Тарас Совган (03.09.1984-22.11.2024). Львів’янин.

Навчався у колишній Виписківській філії І-ІІ ступенів Перемишлянського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів імені Омеляна Ковча. У 2003 році закінчив Перемишлянський професійний ліцей та здобув професію електрогазозварника.
Впродовж останнього часу працював у Приватному підприємстві «МережаСервіс Львів».
Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист держави від загарбників до лав 7-го прикордонного Карпатського загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України. Виконував бойові завдання із оборони суверенітету та територіальної цілісності держави на східному напрямку фронту.
У Тараса Совгана залишилися брат, з яким востаннє бачився на прощанні з матірʼю, братова, племінник, хрещений син, рідні та друзі.

Роман Колодій (14.08.1991-28.12.2024). Львів’янин.

Навчався у школі с. Вовків, у 2006 році вступив до Костенівської гімназії імені Андрія Костирки. Здобув вищу освіту у Національному університеті «Львівська політехніка» за спеціальністю «Інженерія логістичних систем та робототехнічні системи та комплекси».
Після завершення навчання працював у ЛДП «ЛОРТА», згодом займався проектуванням та модернізацією бронетехніки на Львівському бронетанковому заводі. У 2020 році працював на Львівському державному авіаційно-ремонтному заводі, а впродовж останнього періоду займався машинобудуванням у ТзОВ «Анатол».
У свій вільний час захоплювався гірським туризмом, любив готувати. Був активним учасником спільноти «Молодь Марії», навідувався та допомагав літнім людям у місцевому пансіонаті. За словами близьких, Роман Колодій «мав винятково добре серце і прагнув служити на благо людей». Сам він завжди казав: «Нічого собі не жалійте, завтра може не настати».
У травні 2024 року вступив на військову службу до лав 125-ї окремої бригади териоріальної оборони регіонального управління «Захід» Сил територіальної оборони Збройних Сил України.
У Романа Колодія залишилися батьки, брат з родиною, куми та двоє хрещених дітей.

Роман Кашуба (21.11.1980-24.12.2024). Львів’янин.

Навчався у Ліцеї №93 Львівської міської ради.
Впродовж свого життя працював на місцевих приватних підприємствах, протягом останніх шести років був водієм-далекобійником. Захоплювався автомобілями та жив своєю справою. За словами родини, був «надзвичайно доброю, спокійною та працелюбною людиною».
Після початку повномасштабного вторгнення росії став на оборону держави від загарбників. Виконував бойові завдання на Донеччині у складі 18-ї Слов’янської бригади Східного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України.
У Романа Кашуби залишилися мама, двоє дітей, сестра та брат.

Джерело