У неділю, 26 січня, у парафії Архистратига Михаїла села Козина, Галицького протопресвітеріату, відбулося святкове дійство — ІІ благодійний фестиваль зимового фольклору «Козинська розколяда». Передумала урочистостям спільна молитва Божественної Літургії, яку очолив Владика Микола Семенишин, Єпископ-помічник Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ.

Вперше благодійна розколяда при парафії відбулася 21 січня 2024 року, з ініціативи старшого брата храму — Любомира Пасічняка.

Цьогоріч урочисте дійство розпочалося з Архієрейської Божественної Літургії, у часі якої Владиці Миколі співслужили адміністратор парафії о. Роман Ватащук, протопресвітер Галицького протопресвітеріату о. Ігор Броновський, а також чисельно зібрані душпастирі Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ.

Звертаючись до присутніх з проповіддю, Владика Микола ствердив, що він щиро радіє з нагоди спільно молитися у старовинному храмі села Козина, а також подякував за можливість бути присутнім під час розколяди:

«Коляда — це не звичайна пісня, а насамперед молитва, у якій розповідається про народження та життя нашого Спасителя Ісуса Христа, а також про тих, хто був причетним до Його народження. Ми згадуємо Пресвяту Богородицю та святого Йосифа Обручника. У коляді ми разом з ангелами вітаємо маленького Ісуса, співаючи “Слава во вишніх Богові”, і молячись “І мир всім на землі”. У коляді ми разом з пастушками вклоняємося нашому Спасителеві й разом з трьома царями приносимо Йому дари, хто які може».

Єпископ відзначив, що розколяда завершує цикл Різдвяних свят. Адже вже незабаром ми святкуватимемо свято Стрітення Господнього, яке знаменує новий етап Літургійного року.

Згодом Архієрей застановився над недільним Євангелієм, яке описує сліпця, що сидить і просить милостині, аби вижити. Почувши рух, він запитує, що відбувається, і дізнається про те, що то йде Ісус з Назарету, а тоді підносить молитву: “Господи, сину Давидів, змилуйся наді мною”.

«Крім зору фізичного, ми наділені іншим зором — духовним. Можемо називати його “зором нашого серця”. Ми часто молимося зі словами “Господи помилуй”, зокрема, взиваючи про це у Божественній Літургії. Та чи насправді ми віримо у ці слова? Що ми у них вкладаємо? Завчені фрази чи свою віру? Коли прохаємо Господа про щось, вчімося вкладати у свої слова не тільки голос, але й усе людське єство: наше серце, думки та діяння», — мовив Єпископ-помічник.

А тоді додав: «Ми можемо бачити красу своїми фізичними очима, але маємо пам’ятати, хто є її Творцем. Звертаймо увагу і на те, як ми дивимося на нашого ближнього — стараймося дивитися на кожного Божими очима. Бачити людину, яка є вінцем Божого творіння. Як би ми не поводилися, Господь дивиться на кожного з нас із любов’ю та милосердям. Вчімося бачити красу Господнього творіння!».

Відтак проповідник у своєму слові звернувся до питання війни, яке сьогодні турбує кожного українця. Він зауважив, що у цей важкий час Господь перебуває поруч, очікуючи, коли людина відкриє Йому своє серце.

«Пам’ятаймо, що історія спасіння Христа не завершується у Страсну п’ятницю — її кінець настає рано вранці, у перший день тижня, коли Ісус Воскреслий з’являється своїм учням зі словами “Мир вам!”», — підсумував насамкінець Владика Микола.

Опісля моління Єпископ-помічник уділив присутнім архієрейське благословення.

Згодом запрошені учасники, разом з духовенством та гостями славили Господа спільною колядою, що й стало відкриттям фестивалю зимового фольклору. Понад двадцять талановитих колективів Галицької громади, а також запрошені гості, зокрема народні артисти України, створили незабутню атмосферу на святковій розколяді.

На завершення свята отець Роман Ватащук та пан Любомир Пасічняк висловили слова щирої вдячності всім учасникам, а кожен колектив отримав пам’ятну відзнаку як знак поваги за внесок у цей чудовий захід.

Департамент інформації Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ

Джерело