Дві сім’ї з Синельниківщини обживаються на новому місці. У родинному будиночку – пані Анжела з дітьми та п’ятьма онуками. В одній з кімнат гуртожитку – Наталія з чоловіком і двома синами.
Покинули рідне село через війну, звуки якої лунають на їхніх вулицях. Пригадують, що під час ворожих обстрілів у будинках стіни ходором, а з вікон сиплеться скло. Вибуховою хвилею нерідко відчиняло вхідні двері. Трималися, але страх за малечу взяв верх. Волонтери запропонували їхати і вони зголосилися.
Із собою взяли деякі речі та документи. Правда, 12-річний Максим прихопив ще й цуценя Патрона. Бо як без друга.
Дорогою їм дали гуманітарку. А у модульному містечку в Кам’янському – дах над головою. За тиждень трохи звикли, хоча сумують за домом. Адже там залишилося все життя.
