9 лютого, до монастиря Святого пророка Іллі, студійського уставу, в м. Яремче (Дора) з Архиєрейським візитом завітав Преосвященний владика Петро Голіней, єпископ-помічник Коломийської єпархії УГКЦ.

Спільно з Архиєреєм співслужили: ієромонах о. Ігнатій Голинський, настоятель монастиря, ієромонах о. Августин Хомин, синкел у справах монашества Коломийської єпархії, та о. Олег Максимів. Під час Богослужіння Таїнство Сповіді вірянам уділяв о. Мирослав Ханенко.

У своєму душпастирському слові владика Петро наголосив:

«Що людина може дати Богові? Господь, як найвище єство, є самодостатній. Насправді Бог нічого не потребує від нас.

Ми вже завершили різдвяний час, а від цієї неділі розпочинається новий етап у літургійному житті Христової Церкви: етап приготування до Великого посту, який має підготувати нас до іншого величного свята, у якому збігається сенс нашого буття.

Як нам приготуватися до Христового воскресіння? Чого Господь від нас чикає?  

Бог створив нас добрими, але через спокусу впавших ангелів до нас приходить гріх. Однак Господь не залишає людину в цьому грісі. Він приходить у наше життя як Спаситель, бо приймає на Себе людське тіло, а апостол Павло говорить про це так: “Бо ми не маємо такого архиєрея, який не міг би співчувати нашим недугам: він же ж зазнав усього, подібно як ми, крім гріха (до Євр. 4: 15)”. 

У сьогоднішньому євангельському уривку ми бачимо як відбувається молитва двох людей. Перша людина – це та, яка належить до вищої суспільної верстви, суспільства єврейського, яке достименно намагалося дотримуватися Закону. Проте, з часом, їхня праведність засліпила їм очі і їхнє релігійне життя стало поверховим.  

У своїй молитві фарисей возвеличував себе, думаючи, що він може зробити для Бога щось особливе. Саме від такого лицемірного фарисейства Христос хоче нас застерегти. 

Натомість, Господь звертає увагу на молитву іншої людини – молитву митаря, який мав статус співпрацівника, або колаборанта, із римською державою, що була гнітючим тягарем для народу Ізраїля. Люди, які співпрацювали з римлянами були ненависні не тільки фарисеям, а й тим, кого вони оббирали, адже Рим дозволяв митникам збагачуватися за рахунок податків.  

Цей митар побачив глибину свого невідрадного стану, глибину власного гріха, і сказав: “Боже, змилуйся надо мною грішним! (Лк. 18: 13)” – він не має що дати Богові. Він не має чим хвалитися. Однак, саме цього Господь потребує у нашому житті: щоб ми були готові віддати Йому наш гріх.  

Тому, в часі підготовки до Великого посту, маємо глибоко подивитися на стан свого життя. Ми приступаємо до Сповіді протягом цілого року. Але кожен раз, роблячи це, стараймося подумати про те, за що ми маємо Ісуса Христа перепросити. Що ми маємо Йому віддати, аби не ми самі себе оправдовували, але, щоб Господь виправдав нас».

Після Божественної Літургії Преосвященний владика Петро Голіней подякував духовенству за запрошення і спільну молитву, а також сказав: «Дякую за запрошення, мені дуже приємно бути у вашій святині. Бачу багато знайомих облич. Я радий, що до цієї монастирської спільноти горнеться велика кількість вірян. Сердечно бажаю Вам рясних Божих щедрот».

Далі о. Ігнатій Голинський, настоятель монастиря, зазначив: «Де єпископ – там і Церква. Архиєрей має велику відповідальність перед Богом за душі вірних». Ієромонах також згадав за діяльність підпільного священника о. Михайла Косила та висловив радість за те, що учень такого душпастиря зараз виконує служіння єпископа.

Відтак, владика Петро підкреслив, що світлої памʼяті о. Михаїл Косило завжди завдячував духовному проводу монахам-студитам, одним із яких був його сповідник о. Мирон Деренюк.

 

 

Пресслужба Коломийської єпархії УГКЦ
Світлини: бр. Дмитро Нагорняк та бр. Ростислав Вербіцький

Джерело