Рівно три роки тому наші люди прокинулися від дзвінків рідних. У слухавці – «війна».

Для жителів Чернігівщини ранок почався з ракет за вікном і вибухів. Хтось вивозив дітей з-під обстрілів, а хтось збирав речі, щоб йти у військо.

Кожен пам’ятає той день. Я – до деталей.

24 лютого триває 3 роки.

Відтоді знаємо, що життя вміщується в один рюкзак, а від уламків ракет рятують 2 стіни. І що сучасні супергерої – це люди в пікселі. І що найважливіше – дочекатися від них повідомлення «+», у якому так багато сенсів.

І знаємо, що разом – сильні. Тому і стоїмо. Не 3 дні, як того хотіли росіяни, а 3 роки.

Було важко, ми заплатили занадто багато – занадто багато втратили. Не маємо права на помилку і не маємо права здатися.

Чернігівщина стала північним форпостом. Міцним і надійним. Дякую нашим людям, дякую захисникам і захисницям за 3 роки стійкості🇺🇦

📷Віктор Кошмал