Land Matrix Initiative (LMI) — це незалежна глобальна ініціатива, яка займається моніторингом великомасштабних (від 200 га) земельних угод шляхом збору даних про ці угоди в онлайн базу з відкритим доступом. Ініціатива сприяє прозорості та підзвітності в управлінні землею у країнах з низьким та середнім рівнем доходу, наприклад Арегнтині, Болгарії та Філіпінах, згідно з класифікацією Світового банку. Для виявлення та оцінки порушень пов’язаних з прозорістю укладання земельних угод Land Matrix керується Добровільними керівними принципами відповідального управління володінням і користуванням земельними, рибними та лісовими ресурсами в контексті національної продовольчої безпеки (Voluntary Guidelines on the Responsible Governance of Tenure of land, fisheries and forests in the context of national food security (VGGT)).

Неналежні та незахищені права володіння збільшують вразливість довкілля, голод та бідність. Вони можуть призвести до конфліктів та лише погіршити стан навколишнього середовища. Завдяки відповідальному управлінню правами власності доступ до земельних, лісних та рибних ресурсів може стати більш безпечним, а законні права власності людей – захищеними.

В межах ініціативи Land Matrix Екодія координує роботу регіону Східної Європи й теж долучається до дослідження принципів VGGT. Тож розберімось, що таке Добровільні керівні принципи, яка їх мета і як вони можуть бути впроваджені в Україні.

Добровільні керівні принципи та їх мета

Добровільні керівні принципи відповідального управління володінням і користуванням земельними, лісовими та рибними ресурсами в контексті національної продовольчої безпеки розроблені Комітетом ООН з питань продовольчої безпеки та схвалені Генасамблеєю ООН 21 грудня 2012 р. Вони є першим міжнародним документом, який застосовує підхід, заснований на правах людини до управління землею, рибальством та лісами.

Попри їхній добровільний характер та нинішню відсутність реалізації на місцях, VGGT намагаються надати державам рекомендації щодо того, як вони повинні захищати права користувачів землі та інших природних ресурсів. Особливо дрібних фермерів, чий доступ до землі недостатньо захищений. Принципи сприяють соціальній стабільності, житловій безпеці, розвитку сільських регіонів, захисту навколишнього середовища та сталому економічному розвитку.

Загальні принципи відповідального управління ресурсами передбачають такі зобов’язання держав: визнавати та поважати права законних власників на володіння та користування ресурсами; захищати ці права та створювати умови вільної їх реалізації; забезпечувати рівний доступ до системи правосуддя для врегулювання порушень прав володіння та користування ресурсами; запобігати спорам та конфліктам у процесі реалізації прав власності та використання ресурсів через прояви корупції чи застосування сили[1].

Навіть більше: кожен з нас може зіграти свою роль у процесі вдосконалення управління правом власності. Наприклад, держави — через впровадження та дотримання політик: системи реєстрації прав власності, суди, територіальне планування. Громадські організації можуть працювати над підвищенням обізнаності та інформувати людей про їхні права власності та методи захисту. Інвестори повинні гарантувати, що під час процесу придбання прав власності на землю, всі відповідальні особи залучені у переговори, а оплата відбулася на належному рівні. Фахівці з геодезії, юристи чи нотаріуси повинні дотримуватися стандартів етичної поведінки, в тому числі для чесного та належного виконання своїх обов’язків.

Використання VGGT на практиці

Добровільні керівні принципи знайшли своє відображення в національних політиках та прикладних кейсах багатьох країн. Наприклад, Бельгія та Німеччина впроваджують VGGT в межах законодавчої та політичної бази. Вони використовують Добровільні керівні принципи як інструмент захисту для більш справедливого та стійкого доступу до землі. Окрім того, в Італії були проведені тематичні дослідження на місцевому рівні (регіон Лаціо та Рим), які дозволили поглибити розуміння ключових особливостей управління державними землями, а також зібрати пропозиції щодо покращення управління цим суспільним активом з урахуванням принципів VGGT[2].

Іншим прикладом використання Добровільних керівних принципів є підвищення обізнаності. Так, наприклад, у 2016 році в Нідерландах відбулася панельна дискусія про VGGT на академічній конференції[3].

Долучення Сербії до користування Керівними принципами розпочалося з Проєкту управління нерухомістю Сербії. Особлива увага у проєкті була зроблена на правах вразливих верств населення, а також на інклюзивних процесах VGGT. Метою розробки проєкту було підвищення ефективності, прозорості, доступності та надійності систем управління нерухомим майном Сербії. В межах проєкту було реалізовано ряд заходів, зокрема: електронне врядування для забезпечення доступу до інформації про нерухомість та мінімізації корупційних дій; розвиток геодезичного управління; створення інклюзивних та доступних відділень; створення гарячої лінії для інформації та скарг[4].

Схожий проєкт впроваджується і в Таджикистані – Проєкт реєстрації нерухомості. Він включає розборку системи реєстрації нерухомості (фізична інфраструктура, покращення обслуговування клієнтів та прозорість, розвиток правової та інституційної бази); розробку та запуск відкритого вебпорталу для доступу до інформації про нерухоме майно; поширення інформації серед громадськості[5].

Впровадження принципів VGGT в Україні

Хоча Україна є членом-засновником ООН та тісно співпрацює з ФАО (Продовольчою та сільськогосподарською організацією), наразі Добровільні керівні принципи ще не набули належного впровадження в практику державного управління питаннями землекористування.

Рекомендаціях ФАО щодо земельного законодавства в Україні (листопад 2018 р.),[6] зазначається наступний пункт щодо необхідності приведення законодавчих норм до Добровільних керівних принципів: не концентруватися виключно на розвитку сільського господарства, але й враховувати пріоритети та потреби місцевого розвитку.

Актуальною є необхідність побудови національної та місцевої політик, правових та організаційних механізмів землекористування відповідно до Добровільних керівних принципів, що дозволить: максимально дотримуватися прав людини; зважати на потреби  особливо вразливих груп населення; розв’язувати питання розвитку сільської місцевості, охорони довкілля; запобігати спекуляції та надмірній концентрації земель; враховувати інтереси дрібних товаровиробників; розвивати механізми моніторингу землекористування на національному, регіональному та місцевому рівнях[7].

Також VGGT містить ряд рекомендацій щодо необхідності розв’язання проблем корупції в різних її формах. Зокрема, в принципах сформульовано очікування, що держави повинні «запобігати суперечкам про власність, насильницькі конфлікти та корупцію» та «намагатись запобігати корупції у всіх формах, на всіх рівнях та у всіх умовах». VGGT також передбачає, що «виконавчі органи та органи судової влади мають прагнути запобігати корупції шляхом прозорих процесів та прозорого прийняття рішень».

“Зараз в межах роботи Land Matrix ми займаємося збором даних про угоди в Румунії та Сербії з фокусом впливу підприємств на громади та навколишнє середовище. Ми плануємо провести аналіз угод на відповідність статтям Добровільних керівних принципів. Результати обов’язково будуть опубліковані на сайті Екодії та Land Matrix”, — повідомила координаторка проєкту Land Matrix в регіоні Східної Європи, Олександра Романова.

Тож Добровільні керівні принципи VGGT сприяють відповідальному управлінню земле-, рибо- та лісокористуванням. Їх головною метою є досягнення продовольчої безпеки у світі. Ці вказівки призначені для всіх людей, проте особлива увага приділяється вразливим і соціально незахищеним верствам населення. Попри те, що Керівні принципи є добровільними, деякі країни вже розпочали їх впровадження у державні політики, законодавства, заходи та проєкти. Україна тільки розпочинає знайомство з VGGT і має всі можливості для їх впровадження у національне законодавство.

 

Джерело: Просторова справедливість у землекористуванні та сталому сільському розвитку у 2-х книгах. Книга 1: Справедливість у доступі до земельних ресурсів і вигід від їх використання на сільськогосподарських територіях: монографія / за ред. д-ра екон. наук, проф., чл.-кор. НАН України О.М. Бородіної; НАН України,  ДУ «Ін-т екон. та прогнозув. НАН України». – Електрон. дані. – К., 2021. 225 с.

 

_____________

[1] Voluntary Guidelines on the Responsible Governance of Tenure of Land, Fisheries and Forests in the Context of National Food Security. Food and agriculture organization of the United Nations. Rome, 2012. 40 р. URL: http://www.fao.org/3/a- i2801e.pdf.

[2] https://www.iss.nl/sites/corporate/files/24-ICAS_CP_Gallico_and_Groppo.pdf

[3] https://openknowledge.fao.org/server/api/core/bitstreams/dff506f7-c891-47f3-adbf-b2e2bc199345/content

[4] https://documents.worldbank.org/en/publication/documents-reports/documentdetail/541411468182064197/serbia-real-estate-management-project

[5] https://documents.worldbank.org/en/publication/documents-reports/documentdetail/674651468178744848/tajikistan-real-estate-registration-project

[6] FAO recommendations for land consolidation legislation in Ukraine. URL: http://www.fao.org/fileadmin/user_ upload/reu/europe/documents/events2018/landnet11/6B.4.pdf.

[7] https://drive.google.com/file/d/1Ph2Rku6ew0ZyHuZllFYKmhoD5cWI-pSk/view

Джерело: Екодія

Джерело