Олексій Лях-Породько

НБА – найпрестижніша баскетбольна ліга світу, тут гуртуються найсильніші баскетболісти. Кожен серйозний гравець ставить собі за мету грати в цій лізі. Тому й увага до НБА і гравців, до тренерів і власників клубів, до матчів – надзвичайна.

Чи був український баскетбол у США до НБА? Так! Діяльність спортивного відділу Українського Народного Союзу й, зокрема з розвитку баскетболу серед українців, стала фундаментом для виховання у майбутньому зірок НБА. Внаслідок цього утворили українську лігу, визначались найкращі гравці, створювали нові клуби і поширювали про це інформацію в медіа.

Українці долучилися до НБА як гравці, тренери, засновники. Серед найвідоміших гравців є Олександр Волков, Станіслав Медведенко, Віталій Потапенко, Олексій Печеров, Кирило Фесенко, В’ячеслав Кравцов, Олексій Лень, Святослав Михайлюк. Олександр Волков зізнавався: “Знаєте, ми мріяли про НБА, але я не говорив про це вголос, бо не хотів виглядати безглуздо. Через ситуацію у світі, у радянському союзі, через все, що відбувалося… Але я вірив, що шанс є. Тоді ніхто не передбачив би, що такий настрій надихне ціле покоління гравців. Я думав: мені зараз 25. Якщо мені не вдасться зараз, мені вже точно не вдасться згодом. Можливо, я й не досягну успіху, але краще повернуся назад до Європи, ніж думатиму, що в мене була можливість, а я не спробував нею скористатися”. Про значимість українців у баскетболі говорить і Олексій Лень: “Я хотів показати, що я з України. Тому що зараз я, напевно, єдиний у НБА із України, й хотілося б, щоб Україна мною пишалася”.

Про свій досвід пригадує і Святослав Михайлюк: “Мені пощастило потрапити в правильне місце у правильний час. Це великий досвід, я багато чому навчився. Особливо щодо баскетболу. Дізнався, що для завоювання титулу треба бути чудовою командою. У минулому сезоні всі в “Селтікс” знали свою роль. Говорю не тільки про гравців – про всіх людей в організації. Всі знали, що ми робимо. У всіх однакове мислення і ціль, ніхто не робить нічого зайвого, що може зашкодити їм самим або команді. Тож усі чудово виконали те, що від них вимагалося. Очевидно, якщо ви робите більше –  це плюс, але у нас був стандарт, і ми просто дотримувалися його. Це принесло титул”. До речі, українські баскетболісти неодноразово ставали чемпіонами НБА: Станіслав Медведенко – 2001 та 2002 роки (“Лос-Анджелес Лейкерс”), Святослав Михайлюк – 2024 рік (“Бостон Селтікс”).

Окремо слід сказати про американців, які мають український родовід. Яскравим прикладом карколомної кар’єри баскетболіста є досвід Володимира Щерб’яка (Волт Щерб’як/Walt Szczerbiak), який більшої слави зазнав у Європі, виступаючи за Реал Мадрид (Іспанія), аніж у клубах США. Його син Волтер Роберт “Воллі” Щерб’як/Wally Szczerbiak є зіркою НБА та експертом на телебаченні.

Унікальна спортивна біографія у баскетбольного генія Волта Щерб’яка (Волт Щерб’як/Walt Szczerbiak). Він має українське коріння (батьки з України). Народився у Німеччині, зростав і грав у США, виступав в Європі. Волт Щерб’як якось сказав, що про нього мало відомо  у США. Годі вже думати, що про нього знають багато в Україні. Але про Волта Щерб’яка добре знають в Європі. В Іспанії він супергерой!

Це й не дивно бо Волт виступав за легендарний іспанський баскетбольний клуб Реал Мадрид, знаний у Європі та світі (34 рази вигравав чемпіонат Іспанії, 27 – Кубок Іспанії, 10 – Євроліга, 4 – Кубок Сапорти і безліч інших перемог).

Здобуток Волтера Щерб’яка за іспанський клуб вражає (4 рази ставав переможцем чемпіонату Іспанії, 3 – Євроліги, 3 – Інтерконтинентального кубка ФІБА). І це з 1973 по 1980 роки. Тож не дарма Волт став легендою Реал Мадриду!

Зірка європейського баскетболу у США не міг по-справжньому розкрити своїх талантів у цій грі. Хоча починав Волт з величезною надією на успішну кар’єру в NBA. Натомість його син Волтер Роберт “Воллі” Щерб’як став справжньою зіркою NBA. До речі, Волтер молодший народився у Мадриді.

Переїзд до Іспанії був вимушеним кроком, бо клуби, за які виступав Волт, не ставились до нього серйозно. Навіть йшло до того, що він міг покинути баскетбол і знайти собі іншу професію. Так глибоко він розчарувався у  баскетболі, чи радше у тому, що діється за його лаштунками.

“Один відсоток дітей, які люблять баскетбол, стають зірками середньої школи. Один відсоток з них вступає до коледжу зірками, і один відсоток із них стають зірками НБА, – сказав Волт, – це жорстокий процес відсіювання,  повний несправедливості”.

В Європі Волт Щерб’як “розкрився” сповна. Це був його зоряний час, його тріумф, його стиль гри. У своїй другій грі проти “Барселони” Волт набрав 67 очок!!! Цей неймовірний показник досі ніхто не перевершив. Такі результати стали можливими, бо він отримав чудові умови тренування, побуту (квартира, за вікном якої був казковий вид – засніжені вершини гір), життя (достойна зарплата) й мікроклімат (довіра тренера та повага партнерів) у команді.

Серед досягнень Волта в Європі доречно відзначити такі:

– 3-разовий чемпіон Євроліги (1974, 1978, 1980 роки);

– 3-разовий володар Інтерконтинентального кубка ФІБА (1976, 1977, 1978 роки);

– 4-разовий чемпіон Іспанії (1974, 1975, 1976, 1977 роки);

– володар кубка Іспанії (1977 рік);

– найрезультативніший гравець чемпіонату Іспанії (1976 рік).

Одного разу, у 1977 році, Волт Щерб’як, перебуваючи у США, завітав до свого давнього друга – Боба Таллента, тренера з баскетболу університету Джорджа Вашингтона. І яким  же ж було здивування Боба Таллента:

– Господи, Волте, – сказав Таллент, – де ти був і що, в біса, сталося з твоєю грою?

Те, що він почув, було довгою та щасливою історією, розповіддю про одного чоловіка, який втік із “м’ясорубки” американського професійного баскетболу, щоб знайти щастя та славу в Мадриді.

Волт жодного разу не пожалкував, що переїхав до Європи. Ба більше, завдяки європейському досвіду він здобув міжнародне визнання. Бо участь у Євролізі або ж у Інтерконтинентальному кубку ФІБА, який вважається неофіційним чемпіонатом світу (тут беруть участь найкращі команди з усього світу), зокрема за межами США, є найвищою баскетбольною міжнародною сходинкою. І Волт робив впевнені кроки до вершини. Крок за кроком. Країна за країною. Наприклад, один тиждень Волт змагається в Ізраїлі, потім в Іспанії, згодом у срср, а далі в Італії… Де б він не перебував – завжди почувався комфортно, бо знання мов дозволяло комунікувати з глядачами, фанатами, офіційними особами.

Волт згадав, як перебував у срср, зокрема у москві. Без страху він цілком свідомо заявив, що має українське коріння й чудово володіє, розуміє й з радістю спілкується українською мовою. Він завжди пам’ятав про свій український родовід!

Виступаючи за іспанський клуб, Волт відмовився від напису свого прізвища на футболці. Бо воно було дуже не звичне для них. Він вирішив бути креативним, як Пеле (всі кажуть, читають, пишуть “Пеле” й розуміють про кого йде мова. А запитайте як повне справжнє ім’я Пеле). Тому його знали й впізнавали на вулицям Мадрида чи Парижа. Підписуючи автограф, він писав Волт. Усі розуміли хто це!

Досягнувши вершин баскетболу, Волт ніколи не забував звідки він і яке його коріння. Він вільно володіє англійською, іспанською та українською мовами. Зберігає й шанує українські та іспанські традиції і культуру. Волт дуже чуйна людина. Він завжди допоможе у біді чи скруті. До прикладу: влітку він і дружина проживають у підвалі будинку, щоб заощадити кошти, бо троє його найближчих родичів звільнені з роботи, і їм потрібна невелика допомога.

Взимку Волт повертається до Мадрида, де, з його слів, він побачив й відчув щасливе життя!

2008 року Волтера Щерб’яка включено до 50-ти найвпливовіших постатей у Європейському клубному баскетболі за останні 50 років!

Серед засновників НБА та відомих тренерів варто згадати Моріса Подолоффа/Maurice Podoloff, Едварда Готліба та Мітчелл Купчак/Mitch Kupchak.

Про Подолоффа та Готліба цитую допис “Найкраща баскетбольна ліга планети НБА: made by Ukraine” із сайту федерації баскетболу України: “Майбутній засновник НБА Моріс Подолофф народився в Єлисаветграді (нині – Кропивницький) у серпні 1890 року. Через кілька років батьки Моріса емігрували до США. 1915 року хлопець закінчив Єльський університет і здобув юридичну освіту. Згодом Моріс долучився до сімейного бізнесу, пов’язаного з нерухомістю. До цього часу фірмі “Подолофф і сини” належали 22 об’єкти в Нью-Хейвені, серед яких була і стара ковзанка.

Реконструювавши її, Моріс спершу здав ковзанку в оренду на сім років хокейній команді Єльського університету, а потім вирішив організувати власну професійну команду, щоб каток не простоював у вихідні дні. Моріс Подолофф так успішно керував командою з Нью-Хейвена, що його висунули в президенти Американської хокейної ліги, яка згодом перетворилася на знамениту НХЛ (Національну хокейну лігу). Разом зі своїм другом і колегою – власником льодової арени в Клівленді – Елом Сафіним Моріс Подолофф шукав можливість використовувати арени і в літній та осінній періоди хокейного міжсезоння. І тому звернув свою увагу на баскетбол.

Ідею Подолоффа і Сафіна підтримали господарі інших великих хокейних арен. І хоча до цього Подолофф відвідав лише один баскетбольний матч, його одноголосно вибрали президентом новоствореної Баскетбольної асоціації Америки (БАА). 1949 року за ініціативи Подолоффа БАА об’єдналася з Національною баскетбольною лігою і перетворилась на Національну баскетбольну асоціацію (НБА). Моріс Подолофф очолив НБА і став таким чином єдиною людиною, котра очолювала одночасно дві найбільші спортивні ліги світу – НХЛ і НБА. Подолофф розширив НБА з 11 до 17 команд, розбивши їх на три дивізіони, потім увів драфт, він же ж запровадив і правило 24 секунд.

1954 року президент НБА підписав перший телевізійний контракт, завдяки чому в сезоні 1954/55 років відвідування матчів Національної баскетбольної асоціації зросло в півтора рази. І нарешті, 1951 року Подолофф заснував “Матч усіх зірок НБА”. Моріс Подолофф керував НБА до 1963 року.

Подолофф – не єдиний виходець з України, котрий стояв біля витоків НБА. Варто згадати також про легендарного тренера і функціонера НБА Едварда Готліба. Ісадор Готліб (так його звали до переїзду до США) народився 1898 року в Києві. Незабаром він з батьками виїхав до Філадельфії. На відміну від Подолоффа, Готліб, попри свій зріст 173 см, активно грав у баскетбол. 1917 року він почав одночасно кар’єру професійного гравця і тренера. Коли 1946-го було створено Баскетбольну асоціацію Америки на чолі з Подолоффим, її перший чемпіонат виграла команда “Філадельфія Уорріорз”, тренером і співвласником якої був Едвард Готліб.

1952 року він викупив “Уорріорз” за 25 тисяч доларів і ще три роки тренував цю команду, яка 1956 року стала чемпіоном НБА. А 1962 року Готліб продав клуб за рекордні  850 тисяч доларів. Після цього “Уорріорз” переїхав до Сан-Франциска, але Готліб протягом ще двох років залишався генеральним менеджером клубу. Протягом 25 років Едвард Готліб очолював комітет правил НБА і складав календар матчів ліги. Готліб помер 1979 року, а його ім’ям було названо приз найкращому новачку сезону в НБА.

Про Мітчелла Купчака детально описав Ігор Стельмах у часописі “Ukrainian Weekly” у статтях “Kupchak key to NBA Bullets’ title quest” та “Hoops history: Kupchak the player”. Він зазначає, що Мітчелл має українське коріння, чудово грає у баскетбол, є зіркою НБА, а також прикладом для молодого покоління.

У НБА грали й тренували ще чимало феноменальних постатей, які мають український родовід: Волт Будко/Walter L. Budko Jr., Роберт Заволюк/Bob Zawoluk, Кайл Кузма/Kyle Kuzma, Келлі Олінік/Kelly Olynyk та інші.

Отже, нам є ким і чим пишатися! Також чекаємо нових українських чемпіонів НБА!

  

Джерело