Йо. 5 зач., 1, 43-51

Істинно, істинно кажу вам: побачите небеса відкриті,
й ангелів Божих, як висходять та сходять на Сина Чоловічого
(Йо 1, 51).

Слава Ісусу Христу!

Дорогі в Христі сестри і браття! У першу Неділю Великого посту, через свідчення євангелиста Івана, ми чуємо велике запевнення Христа про спасіння наших душ та Божий порядок у світі. Запрошення Филипа, звернене до Натанаїла «Прийди і подивися», нехай стане сьогодні запрошенням для всіх нас, щоб і ми у цей важкий воєнний час відклали власні справи і прийшли до Христа. Щоб ми наблизились до Нього, почули Його Слово та скріпили свою віру. Щоб у цьому Ювілейному році ми особливо розвинули в собі Божу чесноту надії і були певні, що разом з Богом вистоїмо, разом із Ним усе здолаємо і з Його допомогою відбудуємо нашу країну і відродимо всі понівечені Божі дари.

У першій частині сьогоднішнього Євангелія ми чуємо слова розчарування від Натанаїла. Він не довіряє свідченню Филипа про Месію і каже: «А що доброго може бути із Назарету?». Натанаїл є песимістом та повен недовір’я щодо галилейського учителя. Його очікування про месію геть інші, ніж те, що він чує від побратимів. Він, як і всі інші юдеї, очікує на потужного політичного месію з роду Давида, який визволить народ свій від римського поневолення та буде царювати над домом Якова.

Український народ сьогодні перебуває в подібній депресивній ситуації і шукає кола політиків, які б могли вирішити проблеми нашої держави. Зважаючи на численні людські жертви, спостерігаючи масштабні руйнування Божих дарів нашої країни, зокрема її флори та фауни, ми озираємось навсібіч у пошуках порятунку в цій кривавій війні. Народ та військо просили дружні держави дати нам «хаймарси» – і отримали їх; просили танки – і також отримали. Наступне прохання було щодо літаків – і вже й натівські літаки ширяють в українському небі. Найновішим бажанням нашого недалекоглядного народу стало повернення нам атомної зброї, щоб усі довкола боялись і не зазіхали на нашу землю. Українці намарне плекали надії на чужу зброю замість того, щоби більше довіритись і сподіватись на Господа.

Сьогодні, як ніколи, наш народ потребує багато тих, хто сам твердо стоїть при Христі та інших запрошує, як Филип, прийти, подивитися та почути голос нашого Творця і Спасителя. Він є запевненням нашої перемоги, і тільки в ньому вся наша надія. Доречно тут зараз згадати слова нашого папи Франциска, який у цьому Ювілейному Році особливо акцентує увагу на божій чесноті Надії. У своєму пастирському посланні до всього світу він пише: «Кожна людина має надію. У серці кожного живе надія як бажання та очікування добра, навіть якщо невідомо, що принесе прийдешній день. Непередбачуваність майбутнього, однак, породжує інколи суперечливі почуття: від довіри до страху, від спокою до зневіри, від впевненості до сумнівів. Ми часто зустрічаємо розчарованих людей, які дивляться в майбутнє зі скептицизмом і песимізмом, ніби ніщо не може принести їм щастя. Нехай же Ювілейний рік стане для всіх нагодою відродити надію. Боже слово допомагає нам віднайти причини для цього».

Продовжуючи роздуми над сьогоднішнім Євангелієм, бачимо, як Христос відкривається Натанаїлу і той робить велике визнання віри. Він приймає Ісуса у своє життя і визнає Його Божим Сином та царем. Цим самим Натанаїл стає для нас прикладом віри, яка веде нас до повноти життя з Господом та покладання усіх наших життєвих надій та сподівань тільки на нього. Тому Христос не випадково звертається в множині до своїх учнів та до нас сьогодні з вами: «…побачите небеса відкриті й ангелів Божих, як вони висходять та сходять на Сина Чоловічого» (Йо 1, 51).

Вболіваючи сьогодні за долю нашого українського народу, блаженніший Святослав звертається з теплими словами підтримки та закликом до міцної надії в Господі: «Хай цей ювілейний рік стане для нас часом оновлення нашої віри, зміцнення нашої надії та поглиблення нашої любові до Бога і ближніх. Хай він стане для нас часом серйозних роздумів, зважених рішень і благословенних дій. Хай він принесе довгоочікуваний мир на нашу землю та допоможе нам відбудувати наше суспільство на засадах справедливості та братерської любові. У цей рік не просто мріймо про краще, а й діймо з любов’ю, підтримуймо тих, хто поруч, живімо в надії та з вірою в те, що з Богом усе можливо» (31 Арт. Послання з нагоди Ювілейного 2025 року Божого).

Споглядаючи сьогодні величезні втрати нашого народу та руйнування, плекаймо тверду надію в Господі, що Він про нас знає, не забув про нас, береже нас та допоможе відродити знищені війною всі наші природні багатства, щоб Україна знову стала квітучою та мальовничою, щоб розмаїття Богом даних дарів захоплювало нас та прийдешні покоління, щоб українці стали добрими господарями на власній землі і завжди дякували Творцеві за Його щедрі дари.

Тому в цю Неділю Православ’я, у день перемоги над єрессю іконоборства, навчімося постійно звертати наш погляд на Спасителя і зі сподіванням на Його захист молитися разом із царем Давидом: «Очі мої підводжу я на гори: звідки прийде моя допомога? Допомога моя від Господа, що створив небо й землю» (Пс 121, 1-2). Амінь.

Підготував о. Василь Шафран, референт Бюро УГКЦ з питань екології Тернопільсько-Зборівської архієпархії.

 

Проповідь підготовлена в рамках Великопосної ініціативи «Екологічне навернення для порятунку створіння» 2025 р.

 

Джерело