Ти – поруч.
З гвинтівкою і повʼязкою "свій-чужий" на рукаві борониш рідне місто.

Рахуєш танки і бензовози російських колон і передаєш ці дані воякам.

Обіймаєш малюка і шепочеш на вушко казку, коли в будинках поруч розриваються російські ракети.

Кажеш у трубку, що в тебе все добре, лише тому, щоб мені було за вас спокійніше.
Заманюєш окупантів і палиш їх у туалеті, немов та княгиня.

3 голими руками кидаєшся на бронетехніку, і гордо посилаєш ворога прямо в його криве обличчя.
Молишся і ворожиш на перемогу своїх і смерть ворогів.

Не спиш днями, рятуючи хворих у підвалі твоєї лікарні.
Збираєш допомогу воякам і цивільним, евакуюєш людей, даєш прихисток нужденним.

Ти – дружина, подруга, сестра, мама. Ти – розвідниця, боєць, рятівниця, волонтер.
Ти – поруч.

Дякую тобі!