У суботу, 8 березня 2025 року, відбулася Х Ювілейна проща вірян та духовенства Київської архиєпархії УГКЦ до могили великого батька і пророка українського народу Тараса Григоровича Шевченка у Каневі.

Про це повідомляє пресслужба Київської архиєпархії.

Паломництво очолив владика Йосиф Мілян, протосинкел Київської архиєпархії, разом із владикою Андрієм Хімяʼком, синкелом у справах духовенства.

Звертаючись до присутніх, владика Йосиф процитував уривок з Євангелія від Йоана: «На початку було Слово. І Слово було у Бога. І Слово було Бог». Роздумуючи над цим Словом, архиєрей зауважив: «Чуємо святе Євангеліє, маємо можливість його читати, осягати. А що зробило те Слово, яке увійшло у брами нашої душі? Чи змінює воно наш світ, наш світогляд? Чи Слово Боже, яке є Сам Бог, змінює нас?».

«Сьогодні чуємо Євангеліє: „Простягни твою руку“. Це не була високоточна медична техніка в руках Назаретського Вчителя, — розповів владика Йосиф. — Він не мав медикаментозних засобів, не зробив МРТ руки. Він просто сказав: „Простягни“. Можливо, для того, щоб усі побачили, що вона справді хвора, що вона потребує лікаря, потребує якоїсь дії. І лише Словом Господнім рука стала здоровою, як і друга».

Ведучи далі, проповідник навів ще одну цитату: «За слова свої оправдаєшся або осудишся. За кожне даремне слово мусиш дати відповідь». А відтак запитав: «А скільки їх у нашому житті? Скільки їх у нашому дні, годинах — невиважених, неправдивих, лихих? Скільки тих слів, що отруюють душу, що зневажають народи? Шукаючи відповіді владика сягнув слів Тараса Григоровича Шевченка: „Бо звеличу цих рабів німих і насторожі їх поставлю Слово“. „Це слова пророка. Ми дозволимо собі так його назвати, бо рядки його пророчі. У хвилини, коли наше слово було опущене дуже низько, як і весь наш народ, він, володіючи словом, пробував піднести нас до гідності — до гідності народу через гідність кожної людини“.

Далі владика Йосиф запитав: «Як міг Шевченко поставити слово насторожі? Адже насторожі стоять війська, зброя, великі гетьмани, герої України про яких ми знаємо з історії. А він, чоловік, що оперував лише волею. Бувши кріпаком, Шевченко був вільним і володів словом вільного народу. Це слово він поставив для нас насторожі — аж до нині, і на майбутні віки. Так велика його спадщина, така багата, така обнадійлива і така оптимістична, що має бути дороговказом у розбудові кращого українського світу. Мізерні ми, браття, якщо у цей Великий піст не заглибимося у Боже Слово, якщо воно не стане для нас дорогою і життям. Якщо кожне слово Святого Євангелія не буде для нас Богом, навряд чи ми зможемо шанувати те, що Шевченко поставив нам насторожі — своє Слово».

Відтак архиєрей сказав: «Сьогодні згадуємо всіх тих, чия любов привела українського сина передчасно у вічні засвіти. Усіх тих, хто любив Україну, хто постраждав за неї. Усіх тих Василів, Тарасів, Іванів — і між ними того, хто не мав війська, але насторожі поставив слово у його роковини, у день його пам’яті. Справді спробуймо у цей піст не робити великих обіцянок Богові — відмови від їжі, пиття, тютюну. Поставимо собі за мету в цьому пості жити Божим Словом. Бодай кожен день відкривати його, перечитувати, заглиблюватися в нього. І я вірю, що воно дасть добрий результат очищення нашої душі, аби вона прийшла у Воскресінні світлою і чистою».

На завершення єпископ наголосив: «Справді, щоб дозволити Богові діяти в нашому житті, щоб Бог міг змінити наше життя, ми мусимо бодай простягнути руку до того оздоровлення. Може простягнути руку в молитві до неба, може простягнути руку в допомозі потребуючому, може простягнути руку і зупинити зло. Так багато може зробити навіть одна наша рука для перемін цього світу у світлі та в Слові Божому на цій землі».

Відтак владика Йосиф висловив слова подяки усім, хто взяв участь у цьогорічній прощі до Тараса. Окремо Владика подякував керівництву музею Шевченківського національного заповідника та усім співробітникам та організаторам цих пам’ятних заходів.

По завершенні молитви, біля козацького храму, традиційно провели екологічну акцію, під час якої висадили нові дерева. Опісля Владика очолив урочисту ходу на Тарасову гору, де відбулася Панахида за упокій Тараса Шевченка.

Департамент інформації УГКЦ

Джерело