Приватний сектор Дніпра. У ньому пораються люди. Попри «вибухову» ніч, намагаються навести лад на своїх подвір’ях.

Пані Валентина сон втратила ще півтора тижні тому. Каже, наче передчуття. Як буде після пережитого, не знає. Вона прокинулася від страшних звуків і все, що побачила, – вогняна хвиля, яка суне на неї. Коли вийшла на двір, оторопіла. Жодного вцілілого вікна. Між тим – їх тільки поставили. А ще песик Річ у паніці та прихрамує, бо, схоже, заділо лапу уламком.

По-сусідству з жінкою – пан Володимир. В його будинку під час удару здійнявся дах. У зруйнованому ж гаражі видніється автівка. Додає, навряд колись ще заведеться. Радіє тільки тому, що вціліли. В емоціях він не скупиться на прокльони на адресу ворога. Можна зрозуміти…

А от Олександр називає свою наполовину знищену оселю – «подарунком від путіна». В ній зараз складно розпізнати дім, у якому чоловік народився та виріс. Втім, надії він не втрачає. Вірить – злочинцям вернеться, а українці все відбудують.