Євр. 311 зач.; 4, 14 – 5, 6.

«Мавши, отже, великого архиєрея, що вже пройшов небо, Ісуса, Божого Сина,
тримаймося твердо віровизнання» (Євр 4,14)

Слава Ісусу Христу!

Сьогоднішнє апостольське читання закликає нас до міцної віри в Христа – істинного Архиєрея, звершителя віри, Котрий приніс Себе в жертву заради нашого спасіння.

Що означають слова «триматися твердо віровизнання»? Ким є Той, Хто дає нам це пізнання?

Християнська віра – це не просто знання, а дар, який ми отримуємо від Бога у Святому Тайнстві Хрещення. «Ти єси Той, Хто дарував нам пізнання Своєї істини. І хто спроможний висловити могутність Твою, голосною вчинити всю хвалу Твою, або повідати кожночасно чудеса Твої? Владико всіх, Господи неба, i землі, і всього видимого й невидимого створіння…» – цими словами молимося на Анафорі Літургії святого Василія Великого та підтверджуємо нашу віру в Бога Творця, Котрий покликав нас до життя. Ісус – Син Божий, як істинний Архиєрей, приносить себе у жертву, як викуп за багатьох. Вірою ми беремо участь у Божому житті, віра – це те, чим ми живемо. Віра відчиняє нам двері до життя вічного; отже, триматися віри – це наслідувати Христа.

«Бо ми не маємо такого архиєрея, який не міг би співчувати нашим недугам: він же ж зазнав усього, подібно як ми, крім гріха. Приступім, отже, з довір’ям до престолу благодаті, щоб отримати милость і знайти благодать на своєчасну поміч» (Євр 4, 15-16).

Катехизм «Христос Наша Пасха» навчає: «Життя в Христі називаємо духовним життям, оскільки його джерелом є Святий Дух і воно звершується Його благодаттю. Благодать – це дія Святого Духа в людині, тобто Його безкорисливий дар. Благодать жодним чином не поневолює людини й не обмежує її свободи. На цьому наголошує апостол Павло: «Де Дух – там свобода» (пор. 2 Кор 3, 17). Дух Божий запрошує, кличе нас до зростання у Христі й уможливлює його».

Як важко сучасній людині довіритися Богові! Гординя, бажання мати, володіти, усе тримати під контролем часто поневолює нас, і ми стаємо рабами своїх похотей і бажань. Війни, боротьба за ресурси, бездіяльність, споживацький спосіб життя призводять до занепаду, який прибиває нас до землі, і ми вже не в змозі побачити красу Божого створіння. Скільки болю і руйнувань завдає жорстока війна, розв’язана російським народом проти нас! Гинуть мужні воїни, страждають і невинні люди, і вся природа: флора і фауна, порушується екобаланс. Людина, поневолена гріхом, несе пустку і смерть.

Зазирнімо вглиб своєї душі, щоб побачити і власні гріхи, які ми вчиняємо як проти Бога, ближнього, самих себе, так і проти природи. Особливо розповсюджений екологічний гріх – підпали сухої трави, які завдають великої шкоди природі й людям. Вогонь нищить усе живе, забруднює повітря, спричиняє отруйний дим, що шкодить здоров’ю. Лихо повертається до людини за принципом бумеранга. Ми забруднюємо воду, повітря, землю – отже, знищуємо дар Божий, яким маємо управляти з любов’ю і вдячністю.

Ми переживаємо Великий піст – особливий період духовного очищення. Але чи може бути піст справжнім без відповідального ставлення до природи? Можливо, варто розширити його тлумачення – не тільки відмовитися від їжі, але й від марнотратства, надмірного споживання, байдужості до довкілля? Маленькі кроки – відмова від одноразових речей, економія води та електроенергії, збереження лісів – це конкретні прояви християнської любові. Великий піст – це час призадуми й переосмислення свого життя.

«Так і Христос не сам собі присвоїв славу стати архиєреєм, вона-бо від того, який до нього мовив: “Син мій єси, я сьогодні породив тебе”. Як і на іншому місці каже: “Ти – священик навіки за чином Мелхиседека”» (Євр 5, 5-6).

Христос – Архиєрей, Котрий приносить себе в жертву, виконує волю Отця, тому і приймає славу.

Минула половина Великого посту. Погляньмо назад: що ми бачимо? Постанови, які нам не вдалося виконати, спокуси, які ми не здолали, немочі та пристрасті, які далі поневолюють нас. Ця неділя – Хрестопоклонна – вказує нам на Хрест Господній, пригадуючи, якою ціною ми відкуплені. Без боротьби, падінь та підняття немає перемоги.

Апостол нагадує нам про священство Христа: «Ти священник навіки по чину Мелхиседека» (Євр 5, 6). Це означає, що Христос – наш заступник і провідник до життя вічного. Але життя вічне починається тут, на землі, коли ми дотримуємося Божих заповідей та дбаємо про Його створіння.

У цей Ювілейний рік Надії докладаймо зусиль у праці над собою. Тримаймося твердо віровизнання та бережімо Божий світ, який Він довірив нам, щоб ми стали не руйнівниками, а хранителями Його створіння.

Християнська надія – це не пасивне очікування кращого майбутнього, а активна праця над собою і світом. Ми не можемо змінити все й відразу. Почнімо з малого: висаджуймо дерева замість вирубки, відмовмося від надмірного споживання природних ресурсів, свідомо ставмося до навколишнього середовища…

Пам’ятаймо! Бог благословляє наші зусилля і дає нам силу змінювати себе і світ на краще. Амінь.

Підготував о. Юрій Годісь, референт Бюро УГКЦ з питань екології Сокальсько-Жовківської єпархії.

 

 

Проповідь підготовлена в рамках Великопосної ініціативи «Екологічне навернення для порятунку створіння» 2025 р.

Джерело