​​Робоча зміна тривалістю 66 діб. Саме стільки на початку повномасштабного вторгнення довелось відпрацювати Олександрові – старшому диспетчеру однієї з підстанцій «Укренерго». За графіком, працювати нашому колезі треба було саме зранку 24 лютого, коли росіяни активно просувались вглиб української території.

«Вже близько 10-ї ранку ми зрозуміли що все дуже серйозно, бо повз підстанцію, повз щит керування – пролетіли російські гвинтокрили, десант із кулеметами. Мені зателефонували родичі, сказали: «Вже насуваються на Київ, все дуже серйозно – кидай роботу». А я їм відповів: «Я не можу кинути – я на зміні». Вже увечері стало ясно, що додому не потраплю, бо комендантська година. А зранку зрозумів, що я вже взагалі не поїду, бо підірвані мости були і будинок мій за 25 км – там, де вже російські війська стояли», – так про першу добу повномасштабної війни згадує пан Олександр.

А далі таких діб було ще 65. У тривозі за рідний дім, з допомогою харчами й одягом від колег – робочі будні змінювались один за одним.

«Найближче до нас окупаційні війська наближались на відстань до 5 кілометрів. А прильоти під паркан підстанції були майже щодня. І наші війська теж поряд розташовувались. Особисто для себе я вирішив: буде – як буде, залишаюсь на роботі, адже тут я більше потрібний. Аварійні ситуації під час моєї тривалої зміни були дуже часто, оскільки дуже жваві бої йшли і лінії були майже щодня пошкоджені. Бувало – по два-три аварійних відключення на добу. Ми свою роботу виконували. Потрібно було оглянути обладнання, яке аварійно відключилось. І в полі зору оглянути те, що можливо, доповісти про ситуацію», – розповідає пан Олександр.

Врешті, удома наш колега опинився аж 1 травня 2022 року. За цей час диспетчерський пункт на підстанції став не менш обжитим і рідним. Працює на ньому пан Олександр і зараз, попри ризики ракетних і дронових атак на енергооб’єкти.

Дякуємо колезі та усім енергетикам, які сумлінно виконували й виконують свою роботу. Пишаємось!