Пропагандисти РПЦ погрожують Україні «дерасколізацією»

19 березня СБУ повідомила про підозру російському пропагандисту Борісу Корчєвнікову, який очолює телеканал «Спас», і неодноразово у своїх етерах виправдовував вторгнення та воєнні злочини Росії в Україні. «Боріска блаженний» — саме таке прізвисько заробив собі Корчєвніков — відомий тим, що є одним із так званих «ядерних православних Z-активістів». 

Навіть у березні, коли вже почались розмови про перемир’я, він опублікував допис під промовистим заголовком «Для них це «угода». А для нас це життя», в якому натякнув, що угоду Росії пропонує сам Сатана.

Полум’яний пост Корчєвнікова репостнули одразу кілька великих каналів з сітки РПЦ, включно з військовим відділом Московського Патріархату, а також православним рухом «Сорок сороков».

На «Спасе» вийшла програма «Чи принесе «Угода» мир?» з посилом про те, що переговори можуть поставити під удар православних в Україні, чиї храми, «заливши мізки алкоголем і наркотиками, продовжують захоплювати бандерівці».

«На початку СВО було поставлено два завдання: денацифікація і демілітаризація України. Для православних потрібна ще одна — дерасколізація, подолання розколу», — заявили в студії «Спас».

Про те, що війну не можна закінчувати, не досягнувши «цілей СВО», каже і сам патріарх РПЦ. Свою проповідь на перший день Великого посту він також присвятив темі релігійних гонінь, які нібито мають місце в Україні. «Там наші брати і сестри реально страждають і піддаються гонінням тільки тому, що належать до канонічної Православної Церкви», — заявив він.

Ідею включення вимог РПЦ до списку тем на переговорах просувають вже не тільки у РФ. Місяць тому Такер Карлсон випустив інтерв’ю з адвокатом Робертом Амстердамом, найнятим для захисту «канонічної церкви» в Україні. Під час інтерв’ю пролунала заява про те, що «Православна церква України — це штучне утворення, створене USAID і Держдепом». 

То ж історія про «дерасколізацію України» НАСПРАВДІ може виявитись значно більшою загрозою, ніж інформаційний шум, який генерують РПЦ-пропагандисти на кшталт «Боріски блаженного».

Сурков готується до «вічного бою за «русский мир»

Колишній помічник Путіна Владислав Сурков в інтерв’ю L’Express заявив, що «тільки Бог зможе зупинити розширення Росії». За його словами, «у русского мира кордонів немає. Русский мир скрізь, куди тією чи іншою мірою проникає наш культурний, інформаційний, військовий, економічний, ідеологічний, гуманітарний вплив. Тож будемо розширюватися на всі боки, а вже там, як Бог дасть», – сказав він.

Сурков підкреслив, що завданням Москви наразі залишається «військовий і військово-дипломатичний розгром, а також розділ України. На цьому шляху можуть бути маневри, уповільнення і навіть зупинки. Але він буде пройдений», — обіцяє Сурков.

За його словами, Україна нібито складається з трьох дуже різних регіонів, один з яких – антиросійський захід. Тож за допомогою військового впливу Росія повинна замкнути цей регіон на його споконвічній території, щоб його вплив не зачіпав «російські землі».

На думку Суркова, США переживають внутрішню «перебудову», яка може призвести до послаблення НАТО і розпаду Євросоюзу. Говорячи про майбутнє Заходу, він наголосив на зростанні популярності «європутіністів» і «євротрампістів».

НАСПРАВДІ, подібні регулярні промови Суркова, Мєдвєдєва, Дугіна та інших московських «деміургів» одразу ж знайшли у світі найжвавіший відгук.

Так, президент Фінляндії Стубб сказав, що реальним рішенням для стримування Москви була б «мілітаризація України до зубів». Єврокомісія в Білій книзі з оборони назвала РФ «фундаментальною загрозою».

Канцлер Шольц оголосив про 10-мільярдну підтримку України з боку ФРН. Норвегія втричі збільшує військову допомогу Україні – майже до $8 млрд: «Кошти підуть на артилерію, боєприпаси, дрони та інвестиції у створення української виробничої бази», — зазначив прем’єр-міністр країни Стере.

Тож, з огляду на все, путінська Росія справді готова вести «вічний бій» за «русский мир без кордонів». Тож досягти миру — не «русского», а справжнього — можна лише завдяки силі.

Кому адресоване чергове «одеське оповідання» Путіна

Після «одеських і кримських оповідань» західних ЗМІ, Путін на закритій зустрічі з промисловцями і підприємцями РФ, яка відбулася 18 березня, заявив, що готовий нібито почати наступ на Одесу, якщо Київ під час обговорення мирної угоди відмовиться визнати окуповані Крим, Луганську, Донецьку, Запорізьку та Херсонську області територіями РФ.

Путін пояснив, що спочатку він вимагав визнати російським тільки Крим, але з ним ніхто не хотів це обговорювати. І тепер вже йдеться про чотири області та Крим. Однак вимоги Москви можуть знову змінитися, оскільки за переконанням Путіна, «Росія наступає, а ЗСУ не встигає окопуватися».

«При цьому учасники зустрічі відзначають одне: на їхній погляд, Путін вірить, що з Трампом можна домовитися, і взагалі вірить йому. Ось з усіма цими ідеями Путін і поїхав у Кремль. На дзвінок з Трампом», – закінчує свій текст особистий путінський «журналіст» Колєсніков, який і переповів висловлювання Путіна зі слів промисловців і підприємців.

Його репортаж з’явився близько 23 години вечора – вже після розмови Трампа з Путіним і після оприлюднених пресреліз Кремля і Білого дому. А от пасаж про «Одесу» з’явився в кінці тексту Колєснікова і абсолютно не корелює з тим, про що йшлося.

НАСПРАВДІ, важко стверджувати, що це. Можливо, це реальні вимоги Путіна, які Колєсніков «злив» у пресу за дорученням Кремля, аби послати певний сигнал чи то Києву, чи то Вашингтону. З тією ж вірогідністю можна припустити, що це чергова спроба Кремля забалакати реальний стан справ у Російській Федерації, пустивши аудиторії пил в очі. А пилу треба багато, адже «наступ на Одесу» виглядає у поточних обставинах абсолютно фантастичним (читай – самовбивчим) сценарієм для виснаженої армії агресора. 

Все, на що зараз здатні ЗС РФ — повільні багатомісячні «м’ясні штурми» вщент зруйнованих міст. Навіть на Курщині, де на допомогу росіянам прийшли північні корейці, ніякого «оточення багатотисячного угруповання ЗСУ» не сталося — його пропаганда просто вигадала, змусивши міжнародних оглядачів просто знизувати плечима.

Православний месенджер «Зосіма» повторить долю Nuum

І наостанок, про «успіхи» Росії у сфері інформаційних технологій. 20 березня офіційно повідомлено про закриття «вбивці YouTube» – відеохостингу Nuum.

Нагадаємо, російська флагманська компанія МТС оголосила про його запуск у грудні 2023 року. Платформа позиціонувалася як альтернатива YouTube і TikTok. Керівниця Nuum Наталія Братчікова у травні 2024 року із захватом розповідала, що на розвиток сервісу виділено 6 млрд рублів.

НАСПРАВДІ, те, що намагання Росії «вбити Youtube» марні, всім було зрозуміло одразу. Вочевидь, ентузіазму виконавцям «замаху» додавало бажання долучитися до дерибану коштів. У лютому місячна аудиторія Nuum становила жалюгідні 901,5 тисячі осіб, у той час як TikTok у РФ за той самий період – 68,7 млн. Середньодобова аудиторія Nuum у 394 рази менша за YouTube, робота якого, нагадаємо, у Росії обмежена.

З іншим російським «вбивцею» західних соцмереж – VK («ВКонтакте») — та ж історія. За підсумками 2024 року компанія, яка управляє найбільшою у РФ соцмережею і головним проєктом із заміни YouTube — VK Video, отримала 94,9 млрд рублів чистого збитку — утричі більше, ніж у 2023-му. Загальний накопичений збиток VK за останні три роки — близько 200 млрд. 

Проте можна з упевненістю сказати, що доля Nuum не спіткає VK. Адже нею увесь цей збитковий час (з 2021 року) керує Володимир Кирієнко, син заступника голови АП РФ і так званого «куратора Донбасу» Сергія Кирієнка. Не треба пояснювати, що це гарантує фінансову підтримку соцмережі.

Тим часом у Росії вигадують все більш екзотичні проєкти. Так, у вересні 2024 року у РФ анонсували запуск православного месенджера «Зосіма». (При цьому в самій РПЦ заявили, що нічого про це не знають). Месенджер позиціонувався як платформа, яка «дасть змогу священникам збирати пожертви, а парафіянам — знаходити однодумців».

Спочатку обіцяли, що «Зосіма» запрацює у листопаді 2024-го, потім перенесли запуск на весну 2025 року, а тепер — вже на літо. Скидається на те, що цей проєкт має всі шанси виявитися мертвонародженим.

Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки

Джерело