У Хрестопоклінну неділю, 23 березня 2025 року, Преосвященний владика Тарас Сеньків, Єпарх Стрийський очолив Архиєрейську Божественну Літургію в Катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці в м. Стрию. В часі богослужіння єпископ рукоположив у сан пресвітера диякона Остапа Борняка.

Звертаючись до присутніх з проповіддю, владика Тарас зазначив, що «взяти свій хрест» означає жертвувати Христу з чистою вірою свою свобідну волю, свій розум, своє життя. Душа може бути оповита сутінками від випробувань і страждань, але вони є найправдивішим мірилом нашої безкомпромісної відданості. Відданість – це також справжня любов. Чим більшою є наша відданість, тим більша наша любов до Бога і людей. Любити людей, означає бути готовими стати на їхнє місце, розділити з ними їхні хрести, але теж і спокуту за занедбання та злочини. Бо як «ніхто бо з нас не живе для себе самого і ніхто не вмирає для самого себе», так само маємо відповідальність за спільні провини, якої не уникнемо. Тому «носім тягарі один одного, щоб таким чином виконати закон Христа». У хресті Спасителя нашим покликанням є стати свобідною жертвою, бо вона є суттю змісту нашого спасіння».

«Наскільки вміємо дарувати себе для наших ближніх? Наскільки можемо стати Євхаристією, як Ісус, для багатьох? Наскільки прагнемо пожертвувати себе «для більшої прослави Бога»? Ці запитання спонукує зазвучати у нашому сумлінні хрест Спасителя», – наголосив єпископ.

«Звичайно Господи, без твоєї благодаті не можемо навіть вимовити: «Боже, ти Бог мій! Тебе шукаю пильно». Однак, невпинно повторюймо: «Ти, Господи, нас створив із прагненням любові і тому…тебе душа моя прагне», нехай навіть недосконало… Ця істина наповнює нас надією, що Ісус вкаже нам правильний шлях і остаточно переможе силою та благодаттю свого хреста, а насамперед здобуде свою перемогу в кожному з нас особисто», – сказав владика Тарас завершуючи проповідь.

Після Херувимської пісні та Великого входу, кандидат до священства, ставши навколішки, присягнув Богові і Церкві. Владика Тарас, поклавши руки на його голову, прочитав молитви ієрейських свячень та одягнув у священничі вбрання: стихар, епітрахиль, пояс, нарукавники та фелон, кожного разу виголошуючи «Аксіос», що означає «достойний». Опісля, нововисвячений ієрей, ставши біля престолу співслужив Божественну Літургію разом з єпископами та іншими священниками.

По завершенні богослужіння, єпископ привітав нововисвяченого священника, побажав вірності у служінні, до якого Господь його покликав. По закінченні Літургії новопоставлений отець Остап уділив присутнім своє благословення.

Джерело