Проповідь Преосвященного владики Тараса, єпарха Стрийського, в день свята Благовіщення Пресвятої Богородиці, 25 березня 2025 року, виголошена часі Архиєрейської Божественної Літургії в храмі Благовіщення Пречистої Діви Марії в м. Стрию.

Слава Ісусу Христу!

Всечесні отці, дорогі брати і сестри!

Сьогоднішнє людське суспільство є перенасичене різними «ідеалами», які пропонують іншим свій стиль життя до наслідування. Та якщо шукаємо постать, яка була б взірцем для нашого особистого християнського життя, то найбільш промовистим прикладом є Діва Марія. Маємо її перед собою в різних ситуаціях, в подібних до яких, особливо у цей воєнний час, нераз знаходимося і ми.

 Сьогодні Благодатна промовляє до нас в просторі таїнства Благовіщення. Ангел приходить до Діви Марії і представляється їй як посланець Завіту, котрий Бог хоче з нею укласти. Всевишньому було недостатньо того, що він її «вибрав», але потребував її згоди, її «так». Тільки з цим «так» Богородиці, здійснюється таємниця Втілення. Тут її віра перетворюється на безумовну і остаточну відданість Богу.

В таємниці Благовіщення можемо пізнати, що криється за висловом: «віра, як зустріч з Богом». Що взагалі означає слово «вірити»? В яких драматичних життєвих обставинах може даруватися віра людині. І водночас, яким джерелом підкріплення, підбадьорення та розради, вона може стати для нас. Перед силою віри навіть смерть перестає бути тим, що викликає у людини страх. Хтось приходить до віри дуже швидко, в радикальному наверненні, іншим, як більшість з нас, віра дається поступово в родині з колиски. Є різні шляхи до віри, і кожен має свій унікальний шлях.

Але зупинімося на основному питанні: що маємо на увазі під словом «віра»? Передусім це не якась банальна теорія, але щось радикально інше. Вона є об’явленням, що є Триєдиний Бог-Творець і Спаситель, який нас любить і допомагає нам усвідомити його любов, бо інакше все стає безглуздям. Віра не є ані неймовірною, ані нерозумною. Вона не є питання релігійних переконань чи дивних ідей, з якими можемо випадково погодитися. Є дуже вагомі причини вірити в Бога, навіть якщо вони не є переконливими доказами. З вичерпними доказами це була б вже не віра.

Віра визначає фундаментальні засади усього нашого ставлення до Бога, до себе і до життя в цілому. Вона не має нічого спільного з просто зовнішньою релігійністю, або фанатичними ідеологіями. Та якщо віра не має значення в цьому нашому житті, то воно приречене на небуття.

Віра полягає не тільки в раціональному прийнятті того факту, що Бог є, але також у тому, ким Бог є для нас, або краще, ким він хоче бути для нас. Важливими є слова «хоче» і «для нас», бо віра – це бажання і стосунки. Бажання Бога мати стосунки з кожним з нас: віра є «влита у наші серця Божа чеснота». Без цього ядра віра не є християнською. Тому найпростішим визначенням нашої віри, є «так» на «так». Бог каже нам своє «так» у Христі. Це «так» любові, яке є стійке, абсолютне і певне. Ісус Христос обіцяє нам «повноту життя», але не лише після смерті. Ця повнота включає в собі і подорож з ним нашими життєвими дорогами вже зараз. Він хоче лагідністю змінювати наші серця, щоб ми могли так само зціляти цей поранений світ.

Отже віра є визнанням того, що Бог нас любить і нас приймає. Вона теж вимагає бажання і рішення людини віддатися цій Божій любові, залишити Богові ініціативу у своєму житті. А це і є суттю таїнства Благовіщення Діві Марії. Воно розкривається у словах Божої Невісти: «Ось я Господня слугиня: нехай зі мною станеться по твоєму слову».

Скільки в них віри і мужності. У ангельському Благовіщенні Пречиста Діва Марія стикається з Божим планом щодо її місії. Напевно вона вже мала свій план на життя: була заручена з святим Йосифом, а отже мала перспективу вийти за нього заміж, створити сім’ю. Тож добре усвідомлювала, що з людського погляду, Божий план може все це перекреслити. Тому тієї вирішальної миті вона розмірковує, запитує, щоб добре розуміти, що на неї чекає. Але над усім переважає її велика вірність та віра в Бога, з якою відповідає: «нехай зі мною станеться по твоєму слову».

Діва Марія віддає перевагу Божому плану щодо свого життя, перед власним намірами. Віддає себе до диспозиції Богові, залишає йому ініціативу у своєму житті. Тому сприймає Божу пропозицію не як щось силоміць нав’язане, але як запрошення, запропоноване Божою любов’ю, як щось найкраще, що Бог хоче дати їй у житті. Приймаючи план Божого Провидіння, вона нічого не втрачає. Навпаки, це стає її найбільшим і неповторним скарбом. Її Богоматеринство відкриває двері, через які втілюється Божий Син – Слово, Ісус Христос, який є Еммануїлом, тобто Богом з нами, щоб здійснити план відкуплення людства.

У Благовіщенні скритий початок нашого спасіння, і воно завжди несе для нас натхнення та підбадьорення вірою Діви Марії. Нашою вірою ми також дозволяємо Богові реалізувати його цілі в нашому житті, діяти в нас, і через нас. Силою віри неможливе для нас стає можливим, та нею зможемо знайти розв’язку навіть безнадійних та безвихідних ситуацій.

Пречиста Діва запевняє, що варто зробити своє життя доступним для Бога. Роблячи так, ми відкриваємо простір, щоб він міг дати нам, а через нас світу, стільки, скільки ми можемо винести з його любові. Хто відкривається Богові у вірі, хто покладається на Бога у своєму житті, довіряє йому себе і доручає йому свої справи, перед тим відкриваються нові горизонти, нові світи, нові непередбачувані можливості. В празник Благовіщення просімо через заступництво Пречистої Діви Марії, щоб наша віра продовжувала зростати, щоб вона проявлялася у тих різних, нераз тяжких, випробуваннях, які можемо стрінути на наших життєвих дорогах, і стала нам силою і підтримкою, щоб ми не переставали черпати сили для свого життя з безмежної Божої любові. Амінь.

Джерело