12–13 лютого 2025 року УКУ організував у Мюнхені міжнародний симпозіум на тему «Безпека в Європі: релігійні виміри війни та моральна відповідальність за мир». Захід зібрав науковців, політиків, дипломатів, громадських і церковних діячів для обговорення релігійного, морально-етичного виміру протистояння глобальній російській агресії та переосмислення викликів для безпеки в Європі і світі.

Про це повідомляє пресслужба Апостольського екзархату для українців візантійського обряду в Німеччині та країнах Скандинавії.

Симпозіум у Мюнхені, в Університеті Людвіга-Максиміліана (Ludwig-Maximilians-Universität München (LMU), відбувається вже вдруге і вперше в межах Мюнхенської безпекової конференції. Під час дводенної події доповідачі з України, США, Німеччини, Австрії, Італії, Польщі, Литви, Грузії, Бельгії та Люксембургу аналізували з різних перспектив питання релігійних та етичних вимірів і викликів війни, а також засад справедливого миру.

У контексті дискусій про роль Церкви важливою була присутність і причетність до проведення симпозіуму владики Богдана Дзюраха, апостольського екзарха УГКЦ у Німеччині та країнах Скандинавії. У коментарі він зазначив, що Україна повинна не припиняти розповідати про себе Заходу, зокрема Європі.

«Героїчна боротьба українців сама собою є голосом правди, відваги, самопосвяти, жертовності. Але Європа потребує також певного інтелектуального осмислення і не лише сучасної війни, а й усього, що відбулося за останні 30 років, з часу розпаду Радянського Союзу. Адже між цими процесами і російською агресією є прямий звʼязок. І сьогодні Західний світ потребує розʼяснення цих звʼязків з наукового погляду», — зазначив владика Богдан.

Також, на думку владики, симпозіум відкриває можливості для переосмислення того, «в якій точці розвитку перебуває зараз Європа, які перспективи її майбутнього і що Церква може зробити, щоб це майбутнє було справді гідне людини».

За його спостереженнями, європейське середовище щораз більше відкривається до цього дискурсу: «Порівняно з минулорічним симпозиумом, ми бачимо ще ширше коло експертів серед спікерів і ще більше зацікавлення медіа. Знаковим є той факт, що велика Мюнхенська безпекова конференція відкрила свої двері для наративів, які напрацьовує симпозіум. Це означає, що європейське середовище, зокрема політики, починають усвідомлювати, що без потужних, правдивих морально-етичних фундаментів тривалий мир і тривала безпека в Європі та світі неможливі».

Проректор зі стратегічної співпраці та директор Інституту історії Церкви УКУ Олег Турій зазначив, що «те, що вдалося зібрали потужних доповідачів з різних країн, свідчить про велику довіру до нас, представників України. А це — фундамент для плідного діалогу, адже без довіри неможливо поділитися досвідом і творити нові сенси».

Володимир Турчиновський, декан факультету суспільних наук та один з організаторів симпозіуму, розказав, що такі заходи свідчать про готовність провідних міжнародних науковців, експертів іполітиків осмислювати моральні та релігійні виміри безпеки, без яких неможливо уявити ані справедливого миру, ані побудови нового безпекового порядку у світі.

«Цьогорічна подія підтвердила нашу інтуїцію про те, що такі заходи зараз дуже потрібні. Є відчуття, що симпозіум стає важливим внеском у розуміння гібридного та глобального впливу російської агресії і масштабу морального та духовного виклику, з яким ми та наші союзники в Європі і світі сьогодні конфронтуємо. А сама ідея, концепція симпозіуму, його прикладне та візійне значення міцніють та утверджується», — додав Володимир Турчиновський.

Ірина Фенно, співробітниця Центру УКУ в Києві, яка перебуває на стажуванні в Мюнхені і працювала над організацією симпозіуму, розповіла, що цей форум є важливим кроком у просуванні українського порядку денного на міжнародних майданчиках. «Німецькомовний простір дуже неоднорідний, де, з одного боку, відчувається велика підтримка України й українців у боротьбі за свободу та незалежність, а з другого — представлені проросійські наративи та наївно-пацифістські настрої», — зауважила науковиця.

«Олександра як правозахисниця наголосила на тому, скільки страшних воєнних злочинів щоденно чинять росіяни щодо українців, і тому задля досягнення справедливого та тривалого миру злочинці мають бути покарані. Мені ця думка відгукується, бо від початку війни я працюю у групі дослідників, які займаються документуванням воєнних злочинів проти релігійних спільнот», — каже п. Ірина.

Сама ж Олександра Матвійчук у коментарі розповіла: «Україна своїм прикладом демонструє, що не можна іти на компроміси зі злом, адже непокаране зло зростає, стає сильніше, і завойовує все нові виміри і території. Це не просто патетика, адже українці платять сьогодні найвищу ціну — власні життя. Тому цей симпозіум, на моє переконання, має величезне, передовсім просвітницьке, значення, адже ми часто не розуміємо, що люди, які не переживали нашого досвіду, бачать світ інакше. Наприклад, багато європейців щиро думають, що оскільки війна — це жахливо, то окупація — це менше зло, бо тоді люди перестають страждати та помирати. І нам належить терпляче пояснювати, що окупація — це не закінчення людських страждань. Для багатьох людей — це тільки початок випробувань і болю».

Зі слів декана факультету суспільних наук УКУ Володимира Турчиновського сьогодні на наших очах драматично руйнується міжнародний порядок, а з ним і міжнародна безпекова архітектура, яка опинилася на сипкому ґрунті ситуативних інтересів та домовленостей і позбавлена моральних підвалин.

Німецький історик, дослідник історії Центрально-Східної Європи Мартін Шульце Вессель наголосив, що історія повторюється тоді, коли очільник держави не хоче позбутися імперських мрій.

«Очевидно, ситуація в сучасній росії зараз повністю відрізняється від тої, що була за Петра І, але ми бачимо, що путін обрав шлях, який повторює певні патерни імперської історії, — наголосив Мартін Шульце Вессель. — Сьогодні Україна робить багато для колективної безпеки, тому що війна росії проти України — це також війна росії проти Європи, Заходу, проти західних та загальнолюдських цінностей. І дуже важливо, що на цьому симпозіумі ми маємо нагоду перебувати у спільноті однодумців із спільними інтересами та цінностями і разом шукати підґрунтя для справедливого миру».

Серед інших важливих тем, які лунали на конференції — обговорення ролі релігії та Церкви як інституції. Клеменс Седмак, директор Інституту європейських студій Університету Нотр-Дам, наголосив, що «з одного боку, на конференції ми багато дізналися про відповідальність і небезпеку, яка приходить від інституціоналізованої (одержавленої) релігії — побудова імперіалізму в імʼя релігії та виправдання війни Російською Православною Церквою. А з другого — як віра в Бога дає сили українському народові, який відчуває більший потяг до духовних джерел стійкості. І я переконаний, що в час війни релігія дуже близька до людей, тому що вони знаходять Бога як остаточне джерело надії і сили в боротьбі, — каже Клеменс Седмак. — Також пригадую, коли почалася повномасштабна війна, я сказав, що, на жаль, вона породить багатьох мучеників, і сьогодні ми бачимо багато героїчних облич, які віддали життя за Україну».

Що стосується впливу РПЦ, то проректор УКУ Олег Турій наголосив, що вкрай важливо чітко розуміти всю відповідальність цієї «церкви».

«РПЦ не є невинною жертвою в руках влади, як дехто думає, вона сама запропонувала для путінського режиму геноцидну ідеологію, а не навпаки. І взяла на себе добровільно роль пропагандивної машини, — наголошує історик. — Тому, на думку багатьох дослідників, ця структура втратила свій, так би мовити, еклезійний вимір, бо своєю діяльність дискредитує не лише цю Церкву, а й релігію як таку».

А також справедливий мир неможливий без поразки агресора — ця теза, зі слів Олега Турія, чітко прозвучала на симпозіумі: «Багатьох вразили слова Мартіна Єґера, посла Німеччини в Україні, який сказав, що росія мусить програти. Мовляв, поки цього не станеться, рано говорити про якусь нову систему безпеки. Тому поразка росії має стати нашою спільною метою. У час, коли підтримка США стає дуже непевною, важливо, що в Європі є середовища, які все більше розуміють потребу не замирення, а, власне, поразки путінської росії».

За результатами роботи Мюнхенського симпозіуму планують англомовне видання збірника статей, на зразок того, що підготували й опублікували за підсумками минулорічної конференції. «Це — ще один спосіб просувати український порядок денний», — наголосив п. Олег.

Додамо, що підготовка та проведення наукового симпозіуму стали можливими завдяки співпраці Українського католицького університету з Університетом Людвіга-Максиміліана (Ludwig-Maximilians-Universität München) та Університетом Нотр-Дам (University of Notre Dame) — трьох відомих академічних установ України, Німеччини та США, а також за підтримки Католицької Церкви через благодійну організацію «Renovabis», Мюнхенсько-Фрайзингську архиєпархію й Апостольський екзархат для українців-католиків візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії.

Департамент інформації УГКЦ

Джерело