«Воєнкори» – головні жертви кремлівської пропаганди

Офіційний представник МЗС РФ Захарова звинуватила Київ у «полюванні на воєнкорів»: «І те, що вони були в жилетах з розпізнавальними знаками «Преса», свідчить ще раз про те, що, звичайно, вони стали мішенню».

Причиною чергового «обурення» Москви, як відомо, стала низка смертей «воєнкорів» у районах ведення бойових дій. Останньою (на даний час) загиблою була кореспондентка «Першого каналу» Анна Прокоф’єва. Останнім прижиттєвим дописом цієї «журналістки Z» (саме так вона себе називала) було фото з Білгородської області з підписом «Десь на кордоні з країною 404…»

Також протягом цього тижня загинули: Олександр Федорчак з «Известий» та оператор Андрій Панов («Звезда»). Ще кілька «воєнкорів» дістали серйозних поранень і перебувають у критичному стані.

НАСПРАВДІ, цей «воєнкоропад» пояснюється, вірогідно, тим, що керівництво росЗМІ отримало вказівку негайно створити якусь героїчну картинку з «визволених територій». А про безпеку виконавців, звісно ж, ніхто не подбав.

Зазначимо, щоб користуватися захистом, що надається журналістам на війні, вони повинні використовувати візуальні ідентифікатори. Найчастіше це бронежилети та каски синього кольору, марковані написами великими літерами «PRESS». Але «воєнкори», як відомо, повністю ігнорують це правило, а відтак — їх неможливо відрізнити від комбатантів.

Ті ж таки Прокоф’єва, Федорчак і Панов публікували безліч своїх фото, але на жодній з них на них немає ані напису «PRESS», ані синьої каски. Усі вони носили звичайну військову форму російських солдатів. Але про це Захарова, звісно ж і словом не обмовилась. 

Тому «воєнкори» й надалі ставатимуть головними жертвами (у буквальному сенсі) російської пропаганди.

Росіянам набридли Z-новини

Маніпуляції Захарової настільки очевидні, що їх заповзялися спростовувати навіть деякі топ-«воєнкори». Наприклад, Коц написав, що «з боку може здатися, що йде цілеспрямоване полювання на російських репортерів. Але я не прихильник таких теорій». Поддубний, якого також було свого часу поранено, визнав, що «репортери йдуть поруч з бійцями, тому й гинуть. І по-іншому бути не може. Можна і потрібно мінімізувати ризики… А без репортерів не можна, бо країна має знати, як живе передній край».

Але НАСПРАВДІ новини з «переднього краю» росіян не надто цікавлять. Спад інтересу російської публіки до роботи «воєнкорів» триває вже досить давно, причому цієї тенденції не змінила навіть операція ЗСУ в Курській області.

Лише кілька повідомлень у медіа, пов’язаних із бойовими діями, потрапили у топ-50 найбільш цитованих публікацій у другій половині 2024 року. Приблизно в 1% випадків джерелами інформації були військові блоги, як свідчить статистика новинного агрегатора The True Story.

У III кварталі 2024 року, коли ЗСУ розпочали операцію в Курській області, у топ-50 найбільш цитованих публікацій потрапило лише 12 публікацій про війну, половина з яких були саме про Курську область. Ще дві стосувалися бойових дій на території України.

У II кварталі 2024 року в топ-50 потрапило 9 матеріалів про війну. З них тільки один зачіпав події безпосередньо на фронті — йшлося про смерть учасника Другої чеченської війни Едуарда Ульмана. У топ-20 були чотири матеріали: три — про події в Бєлгородській області та пост МО РФ про атаку дронів на Росію.

У II й IV кварталах 2024 року публікації у Z–блогах ставали приводом для новин тільки в 0,7% і 0,8% випадків. Найбільш цитовані за друге півріччя минулого року z-канали «Рибарь», «Два майора» і Fighterbomber. Але й вони (не кажучи вже про інші), як були, так і залишаються виключно нішевим продуктом, чий вплив мало відчутний за межами власної інформаційної бульбашки, та й сама вона сильно зменшилась. 

Тож не дивно, що й офіційні російські медіа все менше пишуть про війну. Тому що росіянам вона не цікава.

РосЗМІ не потрібна незручна правда про Суджу

Брехня російських ЗМІ про життя на окупованих територіях України давно стала звичним явищем. Але з тим, як пропаганда бреше щодо Курщини, росіяни зіткнулися відносно нещодавно. 

Найбільш нагальне завдання Кремля — не допустити поширення правди. Саме тому прибулих із Суджі росіян піддають фільтрації: їх розпитують про спілкування з українцями та досліджують їхні телефони. ФСБ «дуже наполегливо» просить їх «не базікати зайвого» і не спілкуватися з журналістами з недержавних ЗМІ. Також їм заборонили говорити про обстріли Суджі російською армією.

Втім, деякі люди все ж наважуються говорити правду. «Говорити про методи звільнення Суджі не прийнято. Спілкуватися дозволили тільки з правильними ЗМІ. І зайвого говорити не можна», — розповів один із родичів мешканців Суджі. 

За його словами, солдати ЗСУ не чіпали мирних жителів, приносили їжу і воду, і навіть допомагали лагодити зруйновані будинки: «Пройшлися по домівках у місті, заходили, запитували, чи живе хтось, пропонували в Суми їхати. Якщо в будинку хтось жив і відмовлявся їхати — на паркані писали «Люди». Періодично могли прийти запитати, чи потрібно щось. Або підлатати, якщо приліт десь був і побило вікна, наприклад».

А про загальний стан мешканців Суджі він каже наступне: «Було страшно на початку, бо очікували нацистів-фашистів-найманців. Через тиждень-два зрозуміли, що жити можна, адже в самому місті військових було небагато, та й не чіпає ніхто, розстріляти не намагається. Далі почалися прильоти. Мої спочатку не вірили, а потім було вже складно не повірити. Типу українці, які стоять у Суджі й бомблять самі себе — навіть найбільш упоротому зрозуміло, що це маячня. (…) Усвідомлення, що їх [мешканців Суджі] кинули, а потім ті, хто їх кинув, ще й кидає бомби на їхні будинки — ось це переломний момент був».

З ким Росія має домовлятися щодо SWIFT 

«В контексті врегулювання в Україні ми готові розглянути перепідключення Росії до SWIFT», — заявив міністр фінансів США Бессент. Цю цитату радісно підхопили у РФ і почали фантазувати про перепідключення до SWIFT «Россільгоспбанку». Раніше, нагадаємо, Москва заявила, що вимагає зняття санкцій зі свого аграрного сектора в обмін на перемир’я на Чорному морі.

НАСПРАВДІ, в уряді Німеччині вже заявили, що нічого подібного не чули і нагадали, що штаб-квартира SWIFT розташована в Бельгії, а отже компанія підпорядковується законодавству Євросоюзу.

Ще у травні 2023 року офіційний представник ЄС Петер Стано заявив, що ЄС не має наміру підключати «Россільгоспбанк» до SWIFT. І пояснив, що «відключення «Россільгоспбанку» — це частина санкцій, введених ЄС та іншими країнами у відповідь на війну в Україні. Вони будуть пом’якшені або зовсім зняті лише після того, як війна завершиться».

З того часу нічого не змінилось. Офіційна представниця Єврокомісії у закордонних справах і політиці безпеки Анітта Гіппер вже цього тижня підтвердила, що саме «припинення неспровокованої та невиправданої російської агресії в Україні й безумовне виведення всіх військ РФ з її території стали б одними з найважливіших передумов для зміни або скасування санкцій».

Так що про зняття санкцій з аграрного сектору РФ і відповідно, про перепідключення до SWIFT спочатку «Россільгоспбанку» (на чому зараз дуже наполягає Москва), а потім й інших фінансових установ РФ наразі не йдеться. І домовлятися про це Москві варто не з США, а з Європейським Союзом, чия позиція щодо санкцій залишається незмінною.

Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки

Джерело