Друзі, цим відео я завершую марафон дописів про виставу «Маленький Принц» у Zenyk Art Gallery.

Сценарист – мій син Зеник.
Актори – його друзі.

Дякую за те, що впродовж усіх цих ранків ви мужньо терпіли геть нетиповий контент від чиновника, і захотіли побачити світи очима мого Маленького Принца. А дехто навіть коментував та поширював пости. Дуже ціную.

Маленький Принц: Люди по-своєму дивляться на зорі. Для мандрівників це дороговказ. Для інших це просто світлячки. Для вчених – невивчені обʼєкти. Для отого ділка вони золоті. Та всі ці зорі німі. А у вас будуть зірки, яких ні в кого немає.

Лис: Хочеш жити – знай, кому вірити. Отрута змії не мертва, а лишається всередині нас, і живе, поки живемо ми.

Пілот: Я політав, бачив світи. Але так показати мені світ, як показував цей Маленький Принц, не змогло жодне місце на землі і жодні люди там. Але тут, серед пустелі Сахари, – яку, я думав, придумали, щоб сховати мене від світу, – подалі від шансу на те, щоб побачити людей ще колись, він дав мені той погляд на людей, який я не загублю тепер вже ніде.

Індуси вірять в планети райські і планети пекельні. Якою є ця – вирішувати вам. Хасиди ж вірять, що ми лікуємо хворий світ своєю душею. Його планета точно райська, на ній же він сам, і та чиста любов, яка, якою б не була його Ружа, – я її не знаю, – лікує його світ. Брався Дедал різьбити по золоту загибель свого сина кара, але золото здув вітер.

Зеник був моїм золотом, моїм самородком. Я його виховував і витесував з нього людину.
Я різьбив його для життя.
А може я різьбив його смерть усе своє життя?

Zenyk Art Gallery

#ZAG_Маленький_Принц