Дякую, доброчесні отці, що прибули помолитися за упокій душі світлої пам’яті отця Івана Ковальця, який випередив нас до вічності. Час до часу ми з ним перемовлялися телефоном, особливо, коли я довідався про гірший стан його здоров’я. Він до останнього часу надіявся на видужання, хоч спостерігав поступове обезсилення. І ходити стало йому важче, і виконувати певну працю нелегко, помолитися Службу Божу вже не наважувався без іншого священика і навіть, розмову провадив із труднощами. Ми жодного разу в розмовах не порушували питання його відходу у вічність. Багато він натрудився, щоб постала ця святиня, уболівав, щоб її добудувати, прикрасити та закінчити усі потрібні роботи. Був пильним у відношенні до священників та вірних, вникав у їхні потреби й не дозволяв, де вияснив, щоб допомога з храму проходила надмірно й без контролі. Служіння не давалося йому легко, бо завжди виникали якісь перешкоди від різного роду людей. Вмів терпеливо полагодити несподівані виклики, спокійно розмовляючи та, вияснюючи незрозумілі запити. Отець Іван мав ще свої плани відносно вірних, храму та навколишньої території, але Господні плани неперевершені. Полинув у вічність, де очікує нас, щоб зустрітися!

Іван Ковалець народився в сім’ї Василя Ковалець та Катерини з роду Яцишин, 29 листопада 1950 року, село Березів Старосамбірського району на Львівщині. В сім’ї ще народилася Оксана, сестра отця Івана. Після закінчення школи навчався у Львівському залізничному училищі, також, (здобувати) освіту в технікумі громадського харчування у Львові. Служив два роки в армії (1969-1971). Працював на залізниці, а в 1974 році одружився з Марією Голодович. Виховали з дружиною трьох дітей: Віктора, Василя і Галину. Старався добре виховати своїх дітей, прив’язати любов до Церкви та до України. Дуже любив та втішався своїми внуками!

Свій духовний стан починав отець Іван з підпілля, потім, стартував навчання у Львівській духовній семінарії Святого Духа. Владика Юліан Вороновський поставив його у диякона, згодом, висвячений ним на священника – 13 грудня 1991 року. Відразу душпастирював в селах Шоломинь та Коцурів Пустомитівського району. В 1992-1994 роках йому ще прийшлося по черзі обслуговувати вірних у храмах сіл: Хлиплі, В’ятвяги та Шутковичі Мостиського району. З 1994 року був призначений завідателем парафії Положення Пояса пресвятої Богородиці у м. Львові, де зорганізував будівництво цієї святині. Відомо, що було не просто, йому йшов 45 рік і прийшлося багато натрудитися, щоб і будівництво провадити, і вірних кормити Божим словом! У 2006 році іменований парохом цієї парафії, де впродовж 31 року дбав про спасіння довірених йому душ, молився з вірним народом, звершував Святі Таїнства, готував дітей, молодь та людей різного віку до пізнання Бога і правд святої Церкви. Залишив значний слід своєї невтомної праці, гарний храм, який довго залишиться служити вірним. Ця святиня названа на честь Положення Пояса пресвятої Богородиці. У 2001 році Блаженніший Любомир Кардинал Гузар, надав право отцю Івану носити хрест з прикрасами, а з нашого боку – був відзначений подячними грамотами за ревне служіння та правом носіння набедреника у 2021 році.

Отець Іван не довго хворів, планував минулого року восени зробити певну операцію, а тим часом показалася інша хвороба, яку не вдалося усунути. Не нарікав і не звинувачував нікого. Упокоївся вчора, 31 березня в лікарні. Це йшов його 75-тий рік життя та 34 рік священицького служіння. Молімося за світлий упокій його душі, пам’ятаймо його у своїх молитвах. Він уже знає свій стан перед Богом, а ми перебуваємо у становищі прямування до вічності, щоб отримати від Бога оправдання. Хай ласкавий Господь прийме душу отця Івана Ковальця в свої милосердні обійми! Вічна пам’ять, слузі божому, ієрею Івану!

Висловлюємо нашу молитовну підтримку дружині Марії, його дітям та їхнім сім’ям, родині отця Ковальця Івана, близьким та знайомим, усім, хто знав цю добру та чуйну людину!

Джерело