Втратив кисті рук та ноги. Чотири доби залишався на позиції. Сам. І вижив!

Олексій, позивний «Козак». У 52 роки пішки вибрався з окупованого Мелітополя, щоб стати на захист України. Каже, аби не гинули молоді.

Через вік його спершу нікуди не хотіли брати. Але він довів свою спроможність. Став мінометником.

25-та окрема повітряно-десантна бригада. Донеччина, Запорізький напрямок, 19 діб безперервного бою. Отримав поранення в голову, потрапив до шпиталю. Трохи підлікувався і знову – на фронт. А далі – дрони, уламки, втрата обох кистей рук та ніг. У такому стані чотири доби пробув на позиції. Сам. Не міг навіть накласти турнікет. Вижив! Хтось каже, пощастило, бо густа кров. Він коротко стверджує: бо мав.

Сьогодні від імені Президента України вручив Олексієві Орден «За мужність» III ступеня. Оборонець радіє нагороді, але підкреслює: йшов на війну не по медалі, а через те, що знає, хто він. І додає: треба вчити історію, щоб пам’ятати своє коріння. Щоб не бути безхребетною субстанцією.

Герой уже ходить на протезах із електронними колінами, які отримав у Superhumans, та опановує міоелектричні протези рук.

Низький уклін Олексієві, усім нашим Захисникам і Захисницям. Здоров’я! Шана фахівцям, які повертають здатність жити повноцінним життям людям, завдяки яким маємо Державу.