Сьогодні – 5 років, як з нами нема Івана Олександровича Вакарчука.

Посади не змінювали його. Він завжди залишався відкритим до людей і до нових ідей.

Дякую йому за підтримку студентів, коли він був ректором.

Дякую за те, що коли він став міністром, в українських дітей зʼявилася можливість вступати у вищі навчальні заклади без корупції. Це, мабуть, перша реальна реформа, яка показала, що в України є майбутнє, бо це реформа з турботою про молодь.

І ще – величезне дякую йому за сина – Святослава Вакарчука.

На Личаківському кладовищі відкрили пам’ятник Івану Вакарчуку.

Нехай він буде не тільки знаком шани, а й місцем, куди можна прийти з питанням. З болем. З вдячністю. І відчути полегшення.

Світла пам’ять непересічній особистості, яка дуже багато доклалася до становлення нашої сучасної Держави.