За апостольським читанням

Флп. 247 зач., 4, 4-9

Христос посеред нас!

Вітаю всіх цим християнським привітом, що наповнює створіння радістю.

Сьогодні Ісус Христос, Син Бога Творця, під вигуки «Осанна, осанна!» входить до величного міста Єрусалиму, прекрасно знаючи, що буде виданий до рук людям, які, вигукуючи «Розіпни, розіпни!», засудять Його на смерть. Але ця смерть подарує нам життя вічне.

Тож постав собі, дитино Божа, питання: «Чи готова ти умертвити своє споживацьке ставлення до всього живого створіння, щоб воно жило вічно»?

Хто ж такі були филип’яни, до яких писав листа апостол Павло? Церква у Филипах була першою християнською громадою, яку Ісус започаткував у східній Європі. Це місто було римською колонією, і тут мешкало багато солдатів-пенсіонерів. Увійшовши до нього, апостол відчув спротив, коли проголошував Ісуса як справжнього царя світу.

Сьогодні ця проповідь пишеться для тебе, брате, для тебе, сестро, що живеш уже в ХХІ столітті, де твої пристрасті підбурюють і вбивають тебе, а твоя дорога сповнена тривогою й смертю. Але шлях Господа – це шлях надії та гармонії, миру і життя.

Зазвичай ми схильні думати, що наші часи найгірші. Проте св. Павло жив у набагато важчу добу, ніж зараз. Увесь світ занурився в хаос: Церкву переслідували, єресі атакували звідусіль, спричиняючи численні розколи.

Хоч би куди він пішов, його повсюди спіткало нещастя. Його постійно ганьбили, ув’язнювали, він терпів голод, його били й залишали помирати. Та в посланні до филип’ян (Флп 4, 4-9) він дає рецепт, як віднайти мир у скрутні часи.

Тож радуйтеся! Легко сказати, важче зробити. Та ми щасливі, коли служимо доброму Творцеві та Його створінню.

Будьте лагідними! У сучасному світі, де звеличуються агресори, лагідність до створіння не цінується. Насильницьке споживацтво править світом. Але воно ніколи не повинно бути рисою Христових послідовників, яких маємо пізнавати за смиренням і любов’ю до всього живого.

Моліться! Бо тільки у відкритих до Бога серцях можна знайти мир. Бо єдине сповнене миру і надії місце на Землі – це серце, у якому живе Творець.

Сучасний світ вчить захищати себе за всяку ціну. Використовуй ресурси, накопичуй продовольство і зброю. Кричи, підбурюй до безладу і знищуй усе. Лякай, руйнуй і принижуй. Однак ці фальшиві переконання ніколи не вибудують взаємин із Творцем, а тільки зруйнують і додадуть ще більше порожнечі, страждання й неспокою. Тож радіймо, будьмо лагідними, молімося, робімо все на славу Божу і славу України – і Творець миру та перемоги буде з нами.

Підготував о. Володимир Дяків, референт Бюро УГКЦ з питань екології Чернівецької єпархії.

 

 

 

За Євангельським читанням

Йо. 41 зач.; 12, 1-18.

Слава Ісусу Христу!

Дорогі в Христі браття та сестри! Сьогодні Церква святкує день, який ми за нашою традицією звемо Квітною, чи Вербною неділею, а офіційно Христова Церква відзначає одне з найбільших християнських свят у літургійному році – Вхід Господній у Єрусалим.

Щоб повністю збагнути суть цього свята, варто повернутися назад і зрозуміти, що всі сповнені великої радості під час входу Ісуса в Єрусалим, тому що перед цим Він воскресив Лазаря – свого приятеля, який був уже в гробі (пор. Йо 11, 17-44). Тим чудом Христос підтверджує, що Він дійсно Той, про кого писали пророки, і, як переможець, входить із тріумфом, щоб умерти у Єрусалимі і дати людині – мені й вам – життя вічне, свободу і гідність.

Господь своїм входом у Єрусалим розпочинає місію відкуплення людського роду з неволі гріха. Ми можемо почути вигуки: «Благословен, хто йде в ім’я Господнє!» Саме так сьогодні співає захоплений подією воскресіння Лазаря єрусалимський натовп, але через деякий час він же буде кричати: «Геть! Геть! Розіпни його!» (Йо 19, 15). Саме це ілюструє швидкоплинність слави цього світу.

Дуже часто ми, ведені пристрастями та засліплені небажанням розлучатися з гріховним і шкідливим для всього Божого створіння способом життя, спокушені дияволом, який обіцяє нам ілюзію щастя та можливість посісти місце самого Творця, можемо також припускатися суттєвих помилок у житті. Коли ми ще й наділені владою, то ця манія величі та слави може стати трагедією не тільки для нас, а й для цілих народів.

Озирнувшись навкруги, побачимо наслідки таких дій у житті кожного нашого співвітчизника та всієї Богом даної Батьківщини. Сучасний стан природного довкілля: знищені війною ліси, зникаючі ріки та озера, забруднене повітря, вода й земля, численні загрози для рослинного та тваринного світу і життя самих людей – підтверджує, що гріх та нечестива поведінка людини є причиною цього. Саме такими є наслідки воєнного лихоліття, яке зараз переживаємо, та нашого гріховного ставлення до Божого створіння. Адже гріх не може нести нічого доброго, а лише смерть, руйнування та запустіння.

Тому ми з вами, відзначаючи сьогоднішнє свято, маємо зрозуміти: Господь входить у Єрусалим саме для того, щоб, як повновладний Цар, перемогти смерть і дарувати нам можливість життя вічного. Після Його перемоги та воскресіння смерть і гріх більше не владні над нами. Тож і ми радіймо й веселімся, бо маємо можливість повернутися в небесний дім Творця, який покинули після гріхопадіння наших прародичів Адама та Єви. Не робімо більше їхніх помилок, а живімо з пошаною та любов’ю до ближнього та Божого cтворіння, частинку якого ми сьогодні тримаємо в руках.

Шлях до спасіння, який відриває нам Господь Своєю хресною перемогою над гріхом та Своїм Воскресінням, – це шлях послідовника Христового. Тож нехай влада, дана нам над Божим створінням, виявляється в милосердній любові, служінні та відповідальному управлінні природними дарами. Наша солідарність і лікування ран створіння, яке нині болісно стогне від наслідків війни та гріха, є втіленням надії на дароване в Христі спасіння, що за своєю природою прагне до дії і чинить нас будівничими Божого царства вже тут і зараз.

Підготував о. Михайло Деревенчук, референт Бюро УГКЦ з питань екології Бучацької єпархії.

 

 

Проповіді підготовлені в рамках Великопосної ініціативи «Екологічне навернення для порятунку створіння» 2025 р.

Джерело