З нагоди храмого празника Архиєпископ і Митрополит Львівський Ігор звершив Архиєрейську Літургію в церкві Святого Лазаря у Львові.

Супроводжували Божественну Літургію хористи Львівської національної академічної чоловічої хорової капели «Дударик».

Наприкінці Богослуження Митрополит підписав пам’ятку про цей день, оскільки він став відновленням святкування празника в цьому храмі.

Дякую, що відповідальні особи «Дударика» бажали, щоб спільно помолитися, запросили нас і ми молимся Службу Божу, якою прославляємо всемогутнього Бога, Творця неба і землі. Спів – це благодатне моління, а добрий спів – це могутнє, подвійне, благородне моління до нашого Небесного Батька! Тому пам’ятаймо, що співом молимося та прославляємо Бога, єдиного у Пресвятій Трійці! Автор послання до євреїв писав про шанобливе служіння Богові побожністю і страхом (пор. Євр 12,28). Звертався до вірних, щоб були гостинні, вказуючи на Авраама, пам’ятали про в’язнів, жили чесно в подружжі, не вганялися за грошенятами, задовольнялися заробленим, пам’ятали про духовних наставників тощо. Написав, що Господь незмінний, «… сьогодні і навіки той самий».

А святий Іван євангелист описав подію приходу Ісуса Христа у Витанію до знаних сестер Марти і Марії, яким помер брат Лазар. Господь отримав повідомлення, що Лазар хворий, поволі приближався до Витанії й сказав про це апостолам. Учні не підтримували Ісуса в тому, щоб він йшов у Юдею, бо там юдеї намагалися його вбити камінням. Ісус не керувався страхом, лише здоровим глуздом й видав фразу: «… Якщо хто ходить удень, – не спотикнеться, бо бачить світло світу цього» (Ів 11,9). Спаситель пропонував жити у світлі, в світлі духа так, щоб не спотикатися, уникаючи беззаконня. Ті, хто живуть у світлі, не бояться темряви, ходять безпечно, бо завжди такі готові боротися зі спокусами, давати відсіч демонським нападникам. Потім Ісус сказав учням: «… Наш друг Лазар заснув, – піду розбудити його…» (Ів 11,12). Господь назвав Лазаря другом, так він виражався про апостолів: «Ви є моїми друзями, якщо робите те, що я заповідав вам» (Ів 15,14). Лазар був близький серцю Ісусовому. Ісус Христос назвав смерть Лазаря сном, хоч він знав, що Лазар помер. А смерть Ісус назвав сном тому, що він знав і знає про воскресіння усіх, які відходять у вічність. Апостоли судили по-людському, що після сну видужає. Тоді Спаситель виразно наголосив їм, що Лазар помер! Ісус ступав до Марти та Марії, щоб розбудити, воскресити Лазаря. Спочатку Ісуса зустріла Марта, згодом, Марія, вони повторяли цей самий здогад, що, коли б Господь був в них, тоді Лазар не помер би.

Спаситель сказав, що Лазар воскресне, сестри ж були свідомі, що воскресне в останній день, коли закінчиться життя на землі. Вони не думали та не вірили в те, що Христос воскресить Лазаря. Ісус сказав Марті, що він – воскресіння і життя, й, коли вірити у нього, ніхто «не помре повік». Коли прийшла сестра Марія до Спасителя, розчулена та заплакана, Ісус, теж, заплакав…. Господь прибув до гробу Лазаря і, коли відвалили камінь, де лежав померлий, Марта промовила: «… Господи, вже чути запах, бо чотири дні вже йому» (Ів 11,39). Син Божий помолився задля народу до свого Небесного Батька й голосно промовив: «… Лазарю, виходь!» (Ів 11,43). Лазар вийшов живим, сам йшов, своїми ногами, мимо того, що був обв’язаний пасками. Ісус велів, щоб розв’язали паски на Лазарю, щоб він був вільний від обмеження. Багато з присутніх повірили в Христа! Такого люди не бачили, щоб Господь воскресив того, що лежав чотири дні у гробі.? Господь бажає, щоб ми ходили перед ним вільно, не зв’язані гріхами, а з чистим сумлінням. Стараймося ходити перед Богом так, як Господь велів Авраамові: «… з’явився Господь Аврамові і сказав йому: Я є Бог твій.

Добре ходи переді мною і будь непорочним» (Бут 17,1). Пильнуймо доброго стану наших сердець і нашого сумління перед Богом! Просімо Бога, щоб завершив війну!

Джерело