13 квітня, у свято Входу Господнього в Єрусалим, у Катедральному соборі Пресвятої Трійці, в м. Дрогобич, відбулась подячна Архиєрейська Літургія за довголітнє служіння у Самбірсько-Дрогобицькій єпархії владики Григорія Комара, якого нещодавно призначено Апостольським адміністратором Екзархату в Італії. Подячне богослужіння очолив владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, у співслужінні владики Григорія та чисельного духовенства єпархії. Богослужіння супроводжував Заслужений Прикарпатський ансамбль пісні і танцю України «Верховина».

Під час проповіді владика Григорій зазначив, що подія Входу Господнього в Єрусалим стає краще зрозумілою у світлі старозавтініх писань. Зокрема у книзі пророка Єзекиїла описуються два видіння, які проливають світло на цю подію. “У першому з цих видінь пророк бачить, як з єрусалимського храму, що був центром релігійного життя ізраїльського народу, виходить Божа слава , Божа присутність. Господь покидає єрусалимський храм, бо він перестав бути місцем живого Бога”, – сказав проповідник, зазначивши, що коли Ісус зайде в цей храм, то повиганяє із нього торговців зі словами: “Дім Мій буде домом молитви, а ви зробили його печерою розбійників!” (Лк. 19, 46). Отож у згаданому видінні Божа слава залишає святиню через східні ворота.

Наприкінці своєї книги пророк Єзекиїл каже, що ця Божа слава повернеться колись назад до свого храму. Він буде оновлений, відбудований, і Божа присутність знову буде поміж народами. Видіння завершується тим, що пророк бачить як Божа присутність зі Сходу повертається назад до святині. “Подія Входу Господнього в Єрусалим містить важливу деталь: Господь приходить до Єрусалиму зі Сходу, з Витанії, і знову входить через східні ворота. Пророцтво здійснюється, а Єрусалимський храм наповнюється Божою присутністю. Господь іде, щоб відбудувати храм, навчаючи Своїх апостолів, що Він сам є цим храмом”, – наголосив єпископ. Владика Григорій зауважив, що Ісус йде до храму як Первосвященик, щоб принести жертву, яку ніхто з первосвящеників не міг принести. “Він приносить сам Себе у жертву як викуп за багатьох”, – додав проповідник.

Наприкінці проповіді владика Григорій зауважив, що у день свята ми прийшли до храму, щоб разом із зустрічаючим Христа народом взивати: “Осанна ввишніх, благословен, хто йде в імя Господнє”. “Ці слова, які не містять прохання, навчають нас не забувати прославляти Бога за те, що Він великий, що він життєдавець, що він переможець смерті”, – наголосив єпископ. Далі проповідник зазначив, що Господь бажає прийти як цар не тільки до Єрусалиму. Він хоче прийти до наших сердець, бути нашим Господом. “Як це важливо, щоб ми прийняли Його як свого Царя. Навіть якщо Він повикидає із нашого серця торговців, міняйлів, тобто гріх і всяку нечистоту, не біймося тоді, бо Він приходить тихо, смиренно, щоб будувати, освячувати й підносити. Він приходить як Цар миру, щоб в нас запанував мир”, – сказав у підсумку владика Григорій.

Після завершення Літургії владика Ярослав подякував владиці Григорію за довголітнє служіння в Самбірсько-Дрогобицькій єпархії, в часі якого владика Григорій виновував різні служіння, а починаючи з 2014 року був єпископом-помічником Самбірсько-Дрогобицької єпархії.

Відтак було зачитано грамоту Блаженнішого Святослава, в якій Глава УГКЦ висловив вдячність владиці Григорію за жертовне архиєрейське служіння в в Самбірсько-Дрогобицької єпархії. “Для правлячого владики Ярослава Ви стали добрим помічником, а для отців і мирян – носієм Божої люБові. Ваше служіння увінчалося численними плодами, які сприяли розвитку єпархії. Щиро вітаємо Вас із іменуванням апостольським адміністратором Екзархату нашої Церкви в Італії. Ця подія є знаком Господньої Благодаті для українців-греко-католиків в цій країні”, – йдеться у подячній грамоті.

Висловлюючи всім подяку за спільну молитву, владика Григорій зізнався, що, незважаючи на готовність прийняти нову місію, йому непросто залишати Дрогобич — місце, з яким тісно пов’язане його духовне зростання: «Як не прив’язатися до престолу, коло якого я отримав дияконські свячення, священничі, єпископські? Я не знаю, чи хтось з владик наших мав таке благословення, як я».

Однак саме такі людські прив’язаності можуть стати перешкодою до ще глибшого служіння Богові. І тому іноді потрібно дозволити себе «відв’язати», як він висловився, щоби йти туди, куди кличе Церква. Провідною метафорою прощального слова владики став біблійний образ ослика, якого Христос використовує, щоби в’їхати до Єрусалиму. Владика побачив у цьому глибоку паралель до власного покликання.

«Нинішнє свято допомогло мені знайти образ, який мені ближчий. Ми звертаємо увагу на особу Христа, який іде у Єрусалим. Але Він сидить на ослятку. Те осля Його в цей Єрусалим проводить… Знаєте, нині, то не тільки я є таким осликом, якого потребує Господь. Ми всі є у подібній ролі». «Того ослика треба було відв’язати. Він би сам не пішов. І я так само, якби то від мене залежало, я би не пішов нікуди, — продовжив єпископ. — Але прийшли владики, апостоли, … відв’язали і сказали: йди. Господь тебе потребує в Італії для служіння нашим людям».

Наприкінці свого слова владика Григорій подякував усім, з ким мав благословення співпрацювати і служити разом, і запевнив у своїй відкритості та молитві. «Моє слово останнє — то не є „прощайте“, але „до побачення“. До побачення в Римі, до побачення в Україні і де нас Господь Бог сподобить зустрітися».

Пресслужба Самбірсько-Дрогобицької єпархії

ФОТОРЕПОРТАЖ

Світлини з фейсбук-сторінки Самбірсько-Дрогобицької єпархії

 

Джерело