Ді. 1 зач.; 1, 1-8

Христос Воскрес!

Дорогі в Христі брати і сестри!
Сьогодні у світлі Христового Воскресіння ми маємо можливість роздумувати над апостольським читанням, яке відкриває глибокі істини про місію Церкви та наше покликання як свідків Христових. Це послання, написане євангелистом Лукою, не лише розповідає про події, що сталися після Воскресіння, але й закликає до глибшого усвідомлення нашої відповідальності перед світом, у якому живемо. Тому зосередьмося на деяких відкритих питаннях й отримаймо конкретну відповідь у світлі актуального християнське життя.

Воскресіння Христове – це не просто історичний факт, а джерело нашої надії та сили. Як Христос, який переміг смерть, ми також покликані до нового життя, що вимагає від нас не лише духовного навернення, але й відповідального ставлення до створеного світу. Ми покликані жити в гармонії з природою, усвідомлюючи, що все створіння є Божим даром і носить у собі воскреслий дух життя.

Сьогодні в читанні Апостола Ісус говорить про обітницю Святого Духа та закликає апостолів бути свідками Його науки. Це свідчення сьогодні є актуальним і для нас. Як ми можемо свідчити про Боже Царство в сучасному світі? Чи можемо ми стати голосом природи, захищаючи її від знищення? Чи можемо стати прикладом відповідального ставлення до ресурсів, які нам дані? У кожному з нас є покликання бути свідком Божої любові не лише через слова, але й через конкретні вчинки.

Дорогі мої! Ісус закликав апостолів чекати на обітницю Отця. Чекання – це не пасивність, а активне очікування, яке вимагає готовності до дій. Запитаймо себе: чи ми готові прийняти Святого Духа? Чи ми готові діяти в ім’я Воскреслого Христа заради збереження та відновлення нашої планети? Чи можемо стати тими, хто не лише чекає на зміни, але й сам стає ініціатором перемін?

Отож, возлюблені в Христі, ведучи мову про про екологічне навернення, ми повинні пам’ятати, що наша відповідальність не обмежується лише загальноприйнятим комфортом. Ми повинні дбати про майбутні покоління, про те, які ресурси залишимо після себе. Як християни, ми покликані бути добрими управителями Божого створіння. Це означає не лише захищати природу, але й виховувати в собі та інших свідомість відповідального ставлення до навколишнього середовища.

Сьогодні, святкуючи Воскресіння Христове, запитаймо себе: як ми можемо стати свідками Божого Царства в ставленні до довкілля? Які конкретні кроки можемо зробити у своєму житті? Чи можемо підтримати екологічні ініціативи в наших парафіях, громадах, сімʼях? Чи можемо змінити власні звички споживацького надужиття природою та навколишнім середовищем та навчити інших цінувати природу?

Дорогі брати і сестри, нехай Христове Воскресіння стане для нас не лише святом радості й Божої перемоги, але й спонукою до конкретних дій силою Божої благодаті. Нехай наша віра проявляється в конкретних справах любові до Бога і Його створіння. Амінь.

Підготував о. Ярослав Пелих, референт Бюро УГКЦ з питань екології Луцького екзархату.

 

 

Проповідь підготовлена в рамках Великопосної ініціативи «Екологічне навернення для порятунку створіння» 2025 р.

Джерело