22 квітня, у третій день Великодніх свят, в Прокатедральному соборі Благовіщення Пречистої Діви Марії, в м. Надвірна, відбулася Архиєрейська Божественна Літургія, яку очолив Преосвященний владика Петро Голіней, єпископ-помічник Коломийської єпархії УГКЦ.

Співслужили з єпископом: о. Андрій Бакота, настоятель собору і протопресвітер Надвірнянський, о. Михайло Касіянчук, о. Ігор Шліхутка, о. Степан Кузюк, о. Юрій Зеленчук та диякон Нестор Нагорняк.

Після прочитаного Євангелія, владика Петро виголосив проповідь:

«Дві тисячі двадцять пʼятий рік проголошений світлої памʼяті Папою Франциском Ювілейним під гаслом: “Надія не осоромить”. У нинішньому часі численних розчарувань надзвичайно важливо зберігати надію у Господі. Ще раз перенесемося у Євангельські часи, коли Ісус Христос, своєю проповіддю і численними чудесами, переконав багатьох, що Він і є тим давноочікуваним помазаником, Месією, який визволить народ Ізраїля, однак із смертю Ісуса і Його поховання у гробі розбилися всі надії покладені на Нього.  

Розчарованими були теж і апостоли. Адже їхні уявлення про перемогу Спасителя не виправдали очікувань. Розчарованим був і Юра Іскаріот, який жадав власної вигоди…  

Багато богословів вважають, що Юда мав на меті не тільки заробити тридцять срібняків. Його основним бажанням було спровокувати конфлікт між Ісусом і євреями, щоб Христос показав свою велич і славу, а вони, повіривши в Нього, проголосили Спасителя царем. Натомість він розчарований покінчив своє життя самогубством. 

Розчарованим став і апостол Петро, що ще недавно запевняв, що віддасть життя за Христа та в Оливному городі, пішов у бій з мечем, захищаючи Ісуса, не зрозумів чому Христос не обороняє себе, а добровільно віддається в руки розпинателям… У момент небезпеки каже: “Не знаю цього чоловіка!” 

Смерть і гріб Ісуса остаточно поховали надію, надію власних сподівань, а не надію, яка мала би покладатися на Бога…  

Сьогодні Євангеліє оповідає нам як двоє учнів подорожують до Єрусалиму… Вони не впізнали Ісуса, оскільки були перейняті горем власного розчарування: “А ми сподівались, що це він той, хто має визволити Ізраїля” (Лк. 24: 21). І за це почули докір “подорожнього”: “О безумні й повільні серцем у вірі супроти всього, що були пророки оповіли!” (Лк. 24: 25). 

Тільки в момент ламання хліба вони впізнали Ісуса, який вмить від них щезає…  

Ювілейний рік “Надія не засоромить” вчить нас як сильно потрібно зберігати надію… Надія надзвичайно потрібна для нашого народу, оскільки тяжко вижити у війні без сподівання на Господа. Однак, ми свідомі того, що багато сподівань поклали на запевнення політиків, силу власного війська, силу чужої зброї. А тепер дуже часто сподіваємося на справедливі домовленості. 

Святе Писання навчає нас: “Не покладайся на вельмож, на сина чоловічого, який спасти не може” (Пс. 146: 3). Тому стараймося в часі війни покладати свою надію на Бога і довіритися Йому у наших життєвих випробуваннях. Цього маємо навчитися в цьому Ювілейному році, користаючи з відпустів, які можемо отримувати у цьому Прокатедральному соборі…».

Після Архиєрейської Божественної Літургії о. Андрій Бакота висловив вдячність єпископові за очолену Службу Божу, наголосивши, що взаємна молитва парафіян собору, за здоровʼя владики, стане вдячністю за його Архиєрейське благословення.

На завершення, єпископ Петро Голіней поблагословив вірян через мирування.

 

 

Пресслужба Коломийської єпархії УГКЦ
Світлини: бр. Ярослав Гоян, бр. Роман Гериш, п. Лариса Іроденко та п. Олександра Михайловська

Джерело