1 травня Архиєископ і Митрополит Львівський Ігор в Архикатедральному Соборі святого Юрія звершив Архиєрейську Літургію з нагоди літургії 40-ліття отця-доктора Івана Гобели. Вшановуючи 14-ліття його священства, Архиєрей вручив отцеві Іванові золотий хрест із прикрасами

У своїй проповіді Архиєрей зазначив:

― Апостоли сповнені Святим Духом сміливо голосили правду про смерть та воскресіння Ісуса Христа. Ця правда оберталася великою невигодою старшині юдейській, тому вороги Христа кидали апостолів у вʼязницю і, не знайшовши порушення закону випускали з погрозами на волю.? Учні Христові відчували присутність Святого Духа, чинили різні чуда чого не могли заперечити противники Спасителя. Апостоли проповідували слово Боже з натхненням, відважно, не боячись жодних людських погроз! Справжні учні Христа, згадували його слова: «…. накладуть на вас свої руки і переслідуватимуть, видаючи в синаґоґи та вʼязниці; поведуть вас до царів і володарів через моє імʼя» (Лк 21,12). «… Якщо мене переслідували, то й вас переслідуватимуть; якщо моє слово зберегли, то й ваше збережуть» (Ів 15,20). Строгі слова Ісуса Христа збуваються до цього часу, світ не любить його учнів, їх по-різному переслідують, гонять, позбуваються, бо люди темряви не люблять правди, не можуть жити у світлі!? Христос сказав: «… Я є дорога, і правда, і життя. Ніхто не приходить до Батька інакше, як тільки через мене» (Ів 14,6). Усе, що неправда походить від демона, серединки не існує. Ісус повідав юдеям, які гонили його: «Ваш батько – диявол і ви хочете виконувати жадання вашого батька.

Той був душогубом від самого початку і в правді не встояв…» (Ів 8,44). Хто бажає жити забаганками світу, такі не люблять Бога і тих, хто служить Всевишньому.

Господь говорив своїм учням тільки правду, хоч часто вона була невигідна, але він не прикрашував її, не вибілював, вона звучала непохитно: мене переслідували, то й вас переслідуватимуть. Не існує вибору, немає перестановок, правда – одна! Ісус говорив присутнім про вічність та воскресіння, що коротко описав, зокрема, євангелист Іван. Господь переконував слухачів й не давав жодного вибору, що ті, кого поклали у могили, почують голос Людського Сина, подібно, як його почув Лазар, тіло якого вже розкладалося у гробниці. Син Божий велів вийти Лазарю з гробу і той не мав вибору – вийшов, хоч був звʼязаний пасками по руках та ногах, його дух повернувся до нього, оживив тіло, яке вже розкладалося. Ісус Христос говорив глибокі слова, які полягали на воскресінню пороху в гробі й переконував, що з пороху утворяться тіла: «І вийдуть ті, що робили добро, на воскресіння життя, а ті, що робили зло, – на воскресіння суду» (Ів 5,29). Пророк Езекиїл мав видіння костей й розмовляв із Господом, який запитав його: «… Людський сину, чи ці кості оживатимуть?…» (Ез 37,3). Пророк промовляв на веління Господнє, вірніше, Господь говорив устами пророка й обложив сухі кості сухожиллям, мʼясом, шкірою і дав свого духа життя. «… І в них ввійшов дух, і вони ожили і стали на їхні ноги, дуже великий збір» (Ез 37,10). Так діє Бог, він піднімає людину з пороху, вдихає свого духа, безсмертного духа й кличе до вічного життя! Памʼятаймо, що Господь бажає нас бачити щасливими у вічності, бо він для нас, людей, приготував рай, вічну небесну насолоду! Від свого Творця та Спасителя праведники почують слова: «Прийдіть, благословенні мого Батька, успадкуйте приготоване вам Царство від створення світу» (Мт 25,34). Нас не було, а Господь дбав про нас, думав й приготував нам, своєму народові, вічне щасливе життя!

І ти, дорогий наш отче, докторе Гобело Іване, уже сорок років борешся за своє вічне щасливе життя! Віримо, що й ти належиш до тих добрих осіб, які свідомі слів святого Івана євангелиста: «Коли скажемо, що не маємо гріха, – самих себе дуримо, і правди в нас немає.

Якщо визнаємо свої гріхи, то він вірний і праведний, щоб відпустити нам гріхи й очистити нас від усякої неправди» (11в 1,8-9). Ми усі свідомі свого беззаконня, але довіряємо безмежному милосердю Бога, який вчиняє нас праведниками! Твоя доброта, отче докторе, полягає в цілковитій довірі до Бога! Ми бажаємо, щоб ти ще наступних 40 років був з нами, проповідував нам Боже слово, навчав нас довіряти безмірній любові та милосердю Бога, щоб здобувати вічне щасливе життя! А після наступних сорок років, якщо вони так дуже приліпилися до тебе, отче докторе Іване, мені вже не загрожуватиме бути разом з усіма вами, буду з вічності споглядати на ваше благородне і дивовижне життя з Господом на землі!! Борімося за щастя у вічності, яке Бог нам стелить тут і зараз, щоб ми його присвоювали собі нашим гідним християнським життям.

Бог завжди любить тебе, отче Іване, навіть, коли тебе не було на світі, Господь знав про тебе й любив тебе наперед, ще до твого народження. Ми усі затягнули борг любові перед Господом!? Любімо Бога, любімо його всім серцем! Святий пророк Єремія пригадує нам слова Господа, який повідав йому: «… Я полюбив тебе вічною любовʼю, через це Я притягнув тебе до милосердя» (Єр 31,3).

Дякуємо, дорогий отче Іване, за ваше служіння Богові та ближнім! Хай Бог благословить вас, доброчесний наш отче, докторе Гобело, духовною мудрістю, глибоким богословським знанням, добротою серця, милосердям до ближніх та гідним здоровʼям на багато років благородного життя!

Святий Дух мені надиктував те, що написав і виголосив. Христос воскрес!

Джерело