#фото_тижня

Сльози навертаються на очі, коли дивишся на такі кадри. Цю літню жінку рятувальники дістали під завалами будинку після чергового російського обстрілу.

Вона – не злочинець, не солдат. Вона – мати, бабуся, чия молодість і спокійне життя залишилися в мирному минулому, якого більше немає. Знесилена, зламана жахом війни, але жива! Розгублений погляд, тремтячі руки, обпечене серце. Вона знала, що за неї боряться, і що потрібно триматися.

росія безжально знищує наші міста й села. Під завалами не тільки будинки – там долі, пам’ять, покоління. Щодня українські надзвичайники ризикують власним життям, аби врятувати чуже. Вони не мають броні від ракет, але мають серце, що б’ється за кожного з нас.

Попри біль, втрати, руїни – ми стоїмо. І будемо стояти. Бо в кожному такому вчинку – наша сила. Бо ми – Україна 🇺🇦

📷 Фото: Михайло Кропива, старший викладач Національного університету цивільного захисту України