У середу, 14 травня, у церкві Різдва Пресвятої Богородиці с. Підвисоке відбувся Чин похорону довголітнього душпастиря цієї парафії о. Василя Бигара, яке здійснив Преосвященний владика Петро Голіней, єпископ-помічник Коломийської єпархії УГКЦ.

Читайте також: Помер священник Коломийської єпархії о. Василь Бигар

Під час заупокійної Божественної Літургії Архиєрею співслужили: о. Михайло Луканюк, адміністратор храму с. Підвисоке, о. м. Теодор Оробець, протопресвітер Снятинський, о. Богдан Киктик, голова Літургійної Комісії Коломийської єпархії, о. Михайло Давиденко, голова Комісії у справах родин і мирян, а також інші священнослужителі.

Під час проповіді владика Петро Голіней зазначив:

«Людина не завжди готова прийняти те, що Господь хоче їй сказати. Коли настало Переполовення свята Пасхи, Ісус почав проповідувати євреям Добру Новину, але вони почали шукати до Нього претензії — мовляв, Він говорить не так, говорить від Себе. Але найбільшим закидом в бік Спасителя був: “Де Він, не вчившись, може такі слова говорити”.  

Нам завжди потрібно памʼятати, що Христова Церква, єпископи та священники не проповідують власною волею чи власним розумом, або особистим знанням. Натомість їхнім завданням і життєвою місією є проповідувати те, що вони одержали від самого Спасителя через Святе Писання, Євангеліє і пророків.  

Потрібно задуматися над тими словами, які Бог промовляє до свого народу, а не дивитися на зовнішність чи вдачу проповідника.  

Людські серця часто бувають закритими на Слово і Волю Господню. Та попри це Бог посилає нас — єпископів і священників — щоб проповідувати й навчати людей… Спаситель не навʼязує нам Свою Волю, але закликає нас до спасительної дороги, яка веде до віяного щастя в небі». 

У своєму слові Архиєрей звернув увагу на життєвий шлях спочилого ієрея Василя: 

«В сьогоднішній день ми віддаємо шану нашому брату у священстві отцю Василю, який, пройшовши свою життєву дорогу, у певний момент відчув Боже покликання. І пішов за Господом, ставши на дорогу, яка була сповнена багатьма викликами.  

Те слово, яке проповідував отець Василь, не було його особистим. Це було слово Євангелія. Напевно в житті цього священника також знаходилися люди, які не приймали Божої науки, кажучи: “А хто це такий? Де він вчився? Чому ми маємо його слухати?”. 

В нинішній час, коли священник спочиває в цій церкві, ми думками переносимося в те, що він залишив після себе на цій землі. А найбільшим спадком покійного ієрея є його служіння як Божого слуги для свого народу…».

Після Божественної Літургії єпископ Петро, спільно з духовенством, звершив Чин похорону, в часі якого о. Михайло Луканюк зачитав прощальне слово від імені покійного. Далі владика окропив спочилого свяченою водою, вилив єлей на його голову та покрив її Великим покрівцем (Воздухом).

На завершення, всі процесійно, співаючи стихири «Ангельський хор», обійшли навколо парафіяльного храму та скорботною ходою попрямували до місцевого цвинтаря, де і поховали о. Василя Бигаря.

 

 

Пресслужба Коломийської єпархії УГКЦ
Світлини: бр. Роман Мизюк

Джерело