«Усе можливо. На неможливе просто потрібно більше часу». Тепер це життєвий девіз нашого колеги. Антон — майстер лінійної дільниці одного з регіональних центрів обслуговування мережі. Минулоріч, під час виконання службових обов’язків, він був важко поранений через підрив автомобіля на мінах.

«Того дня я працював з військовими саперами. Нам залишалось перевірити останній під’їзний шлях до повітряної лінії для виконання майбутніх аварійно-відновлювальних робіт. Насправді, цим відрізком дороги ми їздили вже три дні. Але на четвертий — наш автомобіль підірвався на двох мінах, які були закопані приблизно на метр. У момент вибуху я на кілька секунд знепритомнів. Коли отямився, то колега, з яким я їхав, уже витягав мене із машини. У нього були осколкові поранення. Мені, на жаль, пощастило менше — численні рани живота, грудей, шиї, обвуглене обличчя і рука, а також перелом іншої руки. Але найгірше було внизу — одна нога була повністю розірвана, а інша вкрита ранами. Це був невимовно страшний біль, а ще я втратив дуже багато крові. На щастя, у сусідній посадці працювала інша група саперів із військовими медиками. Вони забрали мене і швидко довезли до лікарні», — так згадує день свого поранення Антон.

А далі була боротьба за життя. На жаль, із втратою обох ніг. І неймовірне бажання — знову піднятися. Силою волі Антона можна захоплюватись. Попри дуже складні поранення, він досить швидко почав вчитись ходити на протезах.

«Того, що трапилось, не зміниш. І я змирився, що тепер маю жити по-новому. Але я не хочу сидіти у кріслі колісному. Я хочу стати на ноги і повернутись до роботи. Я розумію, що посада і обов’язки у мене вже будуть інші, але все одно я прагну повернутись у сім’ю енергетиків», — розповідає Антон. І не вірити людині з такою сталевою силою волі — просто неможливо.

«Незламність не згасає». Ці слова вже кілька років є офіційним гаслом «Укренерго». І життєва історія нашого колеги — найяскравіший приклад його втілення. Чекаємо на роботі, Антоне! Чекаємо вдома!