Щороку 18 травня Україна вшановує пам’ять жертв геноциду кримськотатарського народу — одну з найтрагічніших сторінок нашої історії. Цей день нагадує нам не лише про біль і несправедливість минулого, а й про незламність народу, який, попри спроби знищення, зберіг гідність, культуру та право на рідну землю.

У цей день у 1944 році радянський режим розпочав насильницьку депортацію кримських татар з рідного Криму. За кілька днів понад 190 тисяч людей — старих, жінок, дітей — були вивезені у товарних вагонах до Середньої Азії, Сибіру та на Урал. У нелюдських умовах тисячі загинули в дорозі, ще більше — у перші роки вигнання.

Це був злочин, що мав на меті знищити ідентичність цілого народу, стерти пам’ять про нього з рідної землі. Але кримські татари вижили, зберегли свою культуру, мову, віру — і повернулися додому.

Сьогодні історія повторюється болем: окупований Крим знову став місцем репресій, арештів, утисків. Кримські татари й надалі зазнають переслідувань за свою національну та громадянську позицію. Ув’язнені, зниклі безвісти, зруйновані родини — все це реальність, яку українці не мають права ігнорувати.

Ми пам’ятаємо цю трагедію — не лише як частину історії, а як живий біль, який досі триває. Вшановуючи пам’ять жертв 1944 року, ми підтверджуємо: «Ніколи знову» — це про всіх, хто бореться за свободу, гідність і право бути вдома.

Це дата, яка об’єднує пам’ять поколінь і закликає всіх нас до дії — до солідарності, до боротьби за правду, до підтримки тих, хто й сьогодні переживає репресії під окупацією.

« повернутися

Джерело