«Пам’ятати – щоб не допустити знову»
Щороку у третю неділю травня Україна вшановує пам’ять мільйонів людей, знищених тоталітарним режимом, у День пам’яті жертв політичних репресій. Це день, коли ми згадуємо тих, кого було зламано або знищено лише за прагнення до свободи, за слово правди, за небажання коритися репресивній машині радянської влади.
У 1917–1991 роках на території України більшовицький режим проводив масові репресії, спрямовані проти інтелігенції, духовенства, селянства, військових, митців, учителів, представників національних меншин. Без суду, без доказів, без права на захист мільйони були ув’язнені, страчені або вислані до таборів ГУЛАГу. Трагедії Розстріляного Відродження, масових депортацій, Великого терору — це не просто історія. Це застереження.
Сьогодні ми з болем усвідомлюємо: політичні репресії не залишились у минулому. Кремлівський режим використовує ті самі злочинні методи, якими користувалась радянська влада. Переслідування громадян за національною та релігійною ознакою, масові арешти, катування, викрадення, інформаційний терор, знищення культурної спадщини — усе це відбувається у XXI столітті. Росія, як правонаступниця СРСР, знову здійснює злочини проти людяності, намагаючись зламати український спротив, як це вже робила впродовж десятиліть минулого століття.
Сучасна російська агресія поєднує в собі найганебніші практики сталінізму та нацизму. Від Бучі до Маріуполя, від тимчасово окупованого Криму до Херсонщини — світ бачить злочини, що мають ознаки геноциду. І мовчання перед цим — означає повторення помилок минулого.
У цей день ми не лише вшановуємо пам’ять. Ми закликаємо до дії. Україна й міжнародна спільнота мають об’єднати зусилля задля побудови справедливого й стійкого миру, функціонування ефективної системи колективної безпеки та недопущення нових тоталітаризмів. Потрібна консолідована відповідь на загрози, що несе світові держава-терорист — російська федерація та її сателіти, які через дестабілізацію, шантаж і збройні конфлікти загрожують миру в усьому світі.
Ми маємо пам’ятати – щоб не допустити повторення. Ми повинні говорити – щоб розірвати коло страху. Ми зобов’язані діяти — щоб зберегти людяність і свободу для наступних поколінь.
Вічна пам’ять жертвам репресій.
