Це не можна описати одним словом. Перше, що вони бачать — це руйнування. Дим. Вогонь. Крики. Але найболючіше — очі тих, хто втратив усе.

Біль. Страждання. Відчай. І найбільше болить за загиблих. Це не окремі випадки, це — кожен виїзд. Вони тримають себе в руках. Бо повинні витягнути живих з-під завалів. Повинні вивести поранених. Повинні працювати.

Вони — сильні. Вони — незламні. Але кожен виклик залишає свій шрам. Невидимий для інших ❤️‍🩹