У інтерв’ю для ватиканських медіа, професор і дослідник етики екології розповів про важливість богослов’я творіння, яке має здатність дати відповідь на сучасні виклики у сфері екології та соціальних потрясінь.

«Вірую в єдиного Бога… Творця видимого і невидимого», – ці слова, які є частиною Нікео-Константинопольського Символу віри, запрошують віддати данину пам’яті двом подіям, які цьогоріч відзначає Католицька Церква. Насамперед йдеться про 1700-річчя від початку Собору в Нікеї, яке припало на 20 травня. Крім того, урочисте звіщення Бога-Творця, передбачає також відповідальність за створений світ, про що писав Папа Франциск у енцикліці «Laudato si’», опублікованій 24 травня 2015 року. «Енцикліка Папи Франциска закликає нас поновити діалог про те, як ми будуємо майбутнє планети, об’єднуючись у пошуках сталого й цілісного розвитку та дбаючи про захист спільного дому, який нам довірив Бог», – написав Папа Лев XIV у день 10-річчя виходу цієї енцикліки у пості в соціальній мережі «X». Детальніше про важливість Собору в Нікеї в контексті збереження творіння у інтерв’ю для «Vatican News» розповів богослов-професор і дослідник етики екології Сімоне Морандіні, який цьогоріч видав книгу: «Вірую в Бога, джерело життя. Екологічна віра», присвячену християнській вірі в часи соціально-екологічної кризи.

Собор в Нікеї – наснага для осмислення екологічного виміру богослов’я

Сімоне Морандіні пригадав, що Символ віри, який ми використовуємо під час Євхаристійного богослужіння, бере свій початок з Нікейського Символу віри, висловленого 1700 років тому, в 325 році, на Вселенському Соборі в Нікеї. «Анахронізмом було б вважати, що Собор в Нікеї мав на увазі екологію, коли формулював своє віросповідання, яке мало своїм об’єктом, перш за все, реальність взаємин між Отцем і Сином. Це є правдою, однак виражена в ньому віра в Бога-Творця є потужним джерелом наснаги для тих, хто сьогодні, в контексті сучасного світу, якому загрожує серйозна екологічна деградація, прагне замислитися над піклуванням про творіння», – зауважує професор Морандіні. Тому на сторінках своєї нової книги він здійснює ретельну подорож до джерел екологічного аспекту християнського віровчення в час глибокої кризи.

Біблійна спадщина для дослідження

Для дослідника етики екології було важливим заглибитися у богонатхненні тексти Святого Письма, оскільки, як він зауважує, частина богослов’я ХХ століття недооцінила вимір творіння як частину біблійного свідчення, що особливо проявляється у Мудрісних книгах. «Не може існувати протиставлення між Богом, Який відкупляє і спасає, і Богом, Який є початком світу», – зазначає співрозмовник. За його словами, досліджуючи Старий і Новий Завіти, це простежується досить виразно. «З одного боку, ми зустрічаємо розповідь про те, як Христос поділяє віру свого народу в Бога-Творця, початок і джерело всього сущого; з іншого боку, після Воскресіння виявляємо, що Він сам має стосунок до акту первісного творіння», – ділиться автор. Крім того, у Біблії існує аспект шкоди, яку людина може завдати творінню, а святий Павло пише про стогін творіння (Рим. 8,22).

Плекання проникливого погляду на світ

У книзі Сімоне Морандіні присутні й важливі роздуми християнських авторів, зокрема, святого Августина, однієї з ключових постатей християнської культури. «Його покликання на творіння, – розповідає автор, – сильне вже у “Сповіді”, де бачимо переплетення між шляхом особистісного дослідження і спробою все краще й краще зрозуміти таїнство творіння, спочатку в маніхейських термінах, відтак в неоплатонічних, і, зрештою, в багатстві біблійної традиції». Він вказав на важливу думку святого Августина, яка, заперечуючи маніхейський погляд, стверджує, що творіння може бути тільки добрим, адже воно створене Богом, Який творить не з потреби, а з повноти добра.

За словами дослідника етики екології, вже згодом, в епоху багатьох наукових відкриттів, сповідування Бога як Творця стає, мабуть, однією з найбільш проблематичних тем. «Розуміння механізмів, через які реалізується динаміка світу, немовби дозволяє нам залишити на задньому плані першооснову реальності в цілому, тих самих механізмів, які вивчає наука», – уточнює він. Своєю чергою богослов’я творіння дозволяє відновити можливість говорити про Творця в добу науки, про що йдеться на сторінках книги Сімоне Морандіні. «Відкриття цього виміру християнської віри як можливого, який ісповідується, застосовується на практиці, також означає набуття проникливого погляду на світ, здатного висвітлити його сенс, як доброї й дорогоцінної реальності, що заслуговує на турботу», – сказав на завершення співрозмовник.

Джерело: Vatican News

Джерело