28 травня, в Коломийському ліцеї «Коломийська гімназія імені Михайла Грушевського» відбулося відкриття меморіальної дошки митрополиту Андрею Шептицькому. Подія присвячена 125-ти літній згадці про зустріч митрополита з Коломийськими гімназистами.

З цієї нагоди до навчального закладу був запрошений Преосвященний владика Петро Голіней, єпископ-помічник Коломийської єпархії УГКЦ, а організатором відкриття памʼятної дошки стала п. Ірина Яремчук, кандидат історичних наук та вчителька цієї гімназії.

На початку присутні заспівали гімн «Боже великий, єдиний», після чого учні ліцею зачитали невеличкий екскурс з історії життя митрополита Андрея Шептицького: його покликання, монаше та єпископське служіння.

Відтак п. Ірина Яремчук зазначила:

«З історичних джерел відомо, що митрополит Андрей Шептицький 14–15 лютого 1900 року (125 років тому) здійснив візитацію Коломийської гімназії.

Він спілкувався зі старшокласниками та випускниками, був присутній на уроках, зустрічався з учителями й катехитами. З його ініціативи для гімназистів було організовано окрему Службу Божу в соборі Святого Архистратига Михаїла, де митрополит виголосив для них глибоку й натхненну науку.

Щоб провести більше часу з учнями, владика залишився в місті ще на один день. З особливим трепетом можна осмислити цю подію: якими ж гідними були викладачі та учні, якщо зуміли привернути увагу такої видатної особистості до своєї праці.

Митрополит побачив необхідність заснування в Коломиї повноцінної гімназії для українців з руською (українською) мовою навчання. Відомо, що на початках польська влада перешкоджала розвитку українського шкільництва, обмежуючи освітні права нашого народу.

Нам невідомо, до кого саме звертався владика Андрей Шептицький з проханням про відкриття такої гімназії. Проте зберігся архівний документ, в якому зафіксовано, що 3 березня було видано наказ про відкриття повноцінної гімназії, яка згодом отримала назву Гімназії №2.

На той час класи в цій гімназії, на відміну від польських закладів, були переповнені. Очевидно, Архиєрей бачив великий потенціал і здібності нашого народу та молоді.

Тішмося тим, що ми є продовжувачами такої великої спадщини!»

Потім п. Ірина Яремчук звернулася до владики Петра Голінея, запросивши його до слова: «Владико Петре, щиро дякуємо за Ваш візит. Дивлячись на Вас, ми — так само, як 125 років тому учні, які зустрічали Андрея Шептицького, — з нетерпінням чекаємо Вашого слова».

Після цього Архиєрей, спільно з о. Володимиром Касіяном та о. Юрієм Терещенком здійснили Чин освячення памʼятної дошки.

На завершення владика звернувся до присутніх з такими словами:

«Митрополит Андрей Шептицький усвідомлював, що його покликання — не лише носити титул “князя Церкви”, але й бути провідником української нації. Князь — це не той, хто панує, а той, хто веде, хто є лідером. На жаль, у той час українці не мали достатньої політичної сили чи впливових лідерів. Були окремі діячі, які формулювали політичні ідеї, однак вони не могли згуртувати й консолідувати націю так, як це робили очільники нашої Церкви.

Для мене — велика честь бути тут, адже мій обов’язок полягає в тому, щоб донести до вас, шановні учні та вчителі, слово розради і підтримки. Часи змінилися. Україна постала як держава. Наш народ зміцнів і здатен протистояти великому загарбникові. У своєму серці я відчуваю відповідальність звернутися до вас як “князь Церкви” — провадити вас духовною дорогою до Бога.

Зараз триває Ювілейний рік, гаслом якого є: “Надія не засоромить!”. Це особливо важливе послання для нас, українців. Адже надія, збудована на Господі, не осоромить. Цей приклад показує нам тодішній єпископ, згодом митрополит, а сьогодні — наш праведний Андрей.

Ми, як його духовні нащадки, як спадкоємці великого народу, покликані збагачуватися його спадщиною і примножувати її. Митрополит Андрей Шептицький зробив надзвичайно багато для нашого народу, але я переконаний: ви можете зробити ще більше. Якщо будете уповати на Бога, співпрацювати з Його ласкою і вчитися у наших попередників — зможете досягти ще вищих звершень».

Насамкінець владика Петро Голіней подякував п. Андрієві Яремчуку, який з поважної причини не зміг бути присутнім, але став головним натхненником виготовлення пам’ятної дошки, а також усім, хто долучився до цього урочистого дійства.

 

 

Пресслужба Коломийської єпархії УГКЦ

Джерело