Мирослава Фоллбек,

артвикладачка, журналістка

У штаті Джорджія українська діаспора впевнено зростає, розвивається та стає яскравим прикладом єдності, патріотизму й духовної сили. Далеко від рідної землі, але з Україною в серці – саме так живе українська громада Атланти.

Через культурні та духовні події, як-от Борщфест, українці не лише відтворюють улюблені смаки дитинства, а й створюють живий міст єднання між континентами.

Про те, як живе діаспора, як відбувся фестиваль, і як віра та служіння стають частиною громадського життя, розповіли Віталій та Ніна Захарченко – активні члени церкви Lighthouse та представники Спортивної капеланської місії. Їхній приклад – це свідчення того, що український дух живе там, де є молитва, підтримка і любов до свого народу.

Атланта, штат Джорджія – місто, знане своєю багатою історією боротьби за громадянські права, південною гостинністю та стрімким розвитком – навряд чи перше, що спадає на думку, коли йдеться про українську культуру. Та саме тут, серед розмаїття етнічних спільнот, живе яскрава, глибоко вкорінена і з кожним роком дедалі чисельніша українська діаспора, яка тихо, але впевнено вплітає свою ідентичність у тканину місцевого життя.

Протягом останніх десятиліть хвилі українських емігрантів обирали Атланту своїм новим домом. Від тих, хто прибув у 1990-х роках після розпаду радянського союзу, до новоприбулих біженців, які рятуються від війни, – українська громада сьогодні є динамічним портретом поколінь, досвіду й культурної спадщини. Разом вони формують не просто осередок української ідентичності, а міст між національною спадщиною та американською дійсністю.

У центрі громади стоять культурні і релігійні осередки, такі як Українська православна церква святого Андрія та Українська греко-католицька церква святих апостолів Петра і Павла. Це не лише місця молитви, а й святині мови, традицій і пам’яті. Тут проводять уроки української мови, недільні літургії українською, святкування Маланки, Великодня та інших релігійних та національних свят, що допомагають зберегти автентичність у серцях навіть наймолодших членів громади.

Українці в Атланті вирізняються активною громадянською позицією та глибокою солідарністю. З початку повномасштабного вторгнення росії в Україну 2022 року місцеві групи, як-от United for Ukraine – Atlanta, стали справжніми центрами допомоги – організовуючи мітинги, акції протесту, збір гуманітарної допомоги та підтримку для біженців. Вулиці Атланти не раз заливалися синьо-жовтими кольорами – під час потужних акцій солідарності з українським народом.

Серед численних духовних центрів української діаспори особливе місце посідає церква Lighthouse – міжконфесійна, мультикультурна спільнота, яка вже понад 13 років служить людям, поєднуючи вірність християнським цінностям із відкритістю до кожного, хто шукає підтримки, духовного зростання та родинного тепла.

“Церква Lighthouse в Джорджії – це не просто місце для недільних зібрань, а справжній центр духовного, емоційного й соціального зростання. Її місія – не лише поглиблювати віру людей, а й активно служити тим, хто потребує підтримки, уваги, турботи. Ми щиро віримо, що церква має бути відкритою для суспільства, відповідати на його потреби й бути джерелом світла там, де панує темрява. Пастор Максим Лісовський завжди підтримує ініціативи, які мають практичну користь для громади, незалежно від масштабу чи формату. Ми розвиваємо різні напрямки служіння — як духовні, так і соціальні, і особливе місце займає спортивна робота з дітьми та молоддю. Саме через спорт ми можемо доносити важливі цінності – дисципліну, повагу, командну гру, чесність, віру. Ці принципи залишають глибокий слід у серцях дітей і формують їхній характер. Ми раді бути частиною церкви, яка справді живе й служить у дусі Євангелія”, — ділиться Віталій Захарченко.

Церква відкриває свої двері для всіх – незалежно від віку, національності чи життєвого досвіду. Її місія – створити простір, де кожна людина почуватиметься прийнятою, натхненною і підтриманою. Тут панує атмосфера щирості, радості та надії, що єднає людей навколо спільної віри й любові до Бога та ближнього.

Lighthouse активно бере участь у житті української громади в Джорджії, реалізуючи різноманітні ініціативи, спрямовані на зміцнення духовності, єдності та взаємної підтримки:

• родинні та молодіжні заходи;
• християнські святкування;
• спортивне служіння;
• підтримка новоприбулих іммігрантів;
• безкоштовні курси англійської мови (ESL);
• біблійні домашні групи;
• жіночі й чоловічі духовні ретріти.

Вагомий внесок у розвиток цих напрямків роблять Віталій та Ніна Захарченко – активні члени церкви Lighthouse та лідери Спортивної капеланської місії, заснованої 2003 року. Їхнє життя – яскравий приклад поєднання віри й дії. Віталій веде спортивне служіння як у межах громади, так і за її межами: організовують табори, тренування, зустрічі з молоддю, де через спорт передають християнські цінності, формують характер, зміцнюють дух і плекання любові до Бога та України.

У рамках місії вони духовно, морально й гуманітарно підтримують українських військових, дітей, переселенців і всіх, хто постраждав від війни. Вони особисто піклуються збором та доставкою допомоги, моляться разом із захисниками на передовій, працюють з молоддю й надихають інших служителів на жертовне служіння.

З початком повномасштабного вторгнення місія активізувала свою діяльність, організовуючи молитовні зустрічі, благодійні спортивні події, кампанії зі збору допомоги для постраждалих. Її представники регулярно відвідують зони бойових дій, надаючи духовну, моральну та психологічну підтримку українським військовим і цивільним, привозячи гуманітарні вантажі, одяг, спорядження й християнську літературу.

Важливою складовою їхньої роботи є підтримка молоді. Через спортивні табори, тренування, зустрічі з професійними спортсменами місія формує нове покоління українців – сильних, відповідальних, духовно зрілих і патріотичних.

“Спортивна капеланська місія, яку ми з дружиною Ніною ведемо вже понад 20 років, народилася з нашого глибокого переконання: спорт – це не лише змагання й фізична активність, це інструмент служіння. Наша мета – не просто організовувати заходи, а служити серцями, дарувати надію й підтримку тим, хто її потребує найбільше. У рамках місії ми працюємо з військовими, поліцейськими, рятувальниками – людьми, які щодня стоять на захисті життя, безпеки й спокою інших. Ми проводимо тренування, спортивні збори, конференції, а головне – приїжджаємо до них із молитвою, словом підтримки, християнською літературою, гуманітарною допомогою. Дуже часто просто наша присутність і щира розмова, відкрите серце – важливіші за будь-які речі. Після початку повномасштабного вторгнення ми активізували місію, розширили обсяги допомоги, почали їздити в найгарячіші точки, де захисники потребують не лише спорядження, а насамперед – духовної опори. Там, у бліндажах, молитва звучить по-особливому. І ми дякуємо Богові, що маємо змогу бути поруч”, – каже Віталій.

Церква Lighthouse та Спортивна капеланська місія стали справжнім вогником надії – живим прикладом того, як українська громада в Атланті може бути світлом для інших: світлом віри, турботи та непохитної любові.

Єдність віри, служіння й любові до рідного народу проявляється не лише в щоденній праці, а й у масштабних подіях, які гуртують українців по всій Джорджії. Однією з таких стала глибоко духовна, патріотична і водночас смачна подія – Борщфест, що об’єднав християнські церкви штату й згуртував громаду навколо молитви, кухні й української ідентичності.

Борщфест став особливим святом для українців Джорджії: подією, що об’єднала різні покоління, конфесії та міста навколо традицій, віри й національної гордості. У центрі свята – борщ, приготований за родинними рецептами у казанах просто неба. Аромат, смак і тепло цієї страви створили атмосферу справжнього дому.

Окрасою фестивалю стала регата – веселе змагання на човнах, що символізувало єдність, командну роботу та спільний рух у напрямку миру. Протягом усього дня лунали молитви за Україну, її воїнів, за мир і єдність українського народу по всьому світу.

Віталій та Ніна Захарченко як представники церкви Lighthouse та місії активно брали участь у цьому заході: молилися разом із учасниками, ділилися своїм досвідом служіння в Україні, надихаючи присутніх щирістю віри, жертовністю та справжнім серцем, сповненим любові до Бога й ближнього.

“Проведення Борщфесту стало для нас великим благословенням і прикладом того, як культура, віра й служіння можуть поєднуватись у єдине ціле. Захід згуртував шість слов’янських церков, кожна з яких приготувала борщ за своїм, родинним рецептом. Цей борщ був не просто їжею – це була історія, традиція, душа кожної родини, кожної церкви. Люди приїжджали родинами, спілкувались, молились, куштували, згадували Україну, ділились болем і надією. Усі виручені кошти пішли на благодійні ініціативи, такі як допомога постраждалим від війни, і це ще раз доводить: навіть на відстані, навіть за тисячі кілометрів, ми можемо бути єдиним народом, спільнотою дії. Особливою окрасою став конкурс і дегустація борщу, а також весела регата на озері, що додала радості та символізму єдності. Ми молились разом із усіма за мир в Україні, за наших воїнів, за родини, які втратили дім. І це був той день, коли серце України билося в Атланті дуже голосно”, – згадують Віталій і Ніна Захарченко.

Борщфест у Джорджії став не просто святом української кухні – він перетворився на потужний вияв єдності, віри й любові до Батьківщини. Це свято ще раз довело: попри відстань і різні життєві обставини, українці вміють триматися разом, підтримувати одне одного та нести світло у світ.

Там, де збираються щирі серця, де звучить молитва, де розливається аромат борщу, – там живе Україна. В Атланті вона говорить багатьма голосами, співає у церковних хорах, смакує в ложці гарячого борщу, палає у свічках на молитвах за мир. Вона – у діях тих, хто служить, допомагає, надихає.

І допоки палає цей вогонь – живе надія, живе віра, живе Україна.

  

Джерело