Енергетик не лише за фахом, а й за покликом душі. Так можна сказати про пана Сергія — 
- Автор допису: Укренерго
«Мій батько все життя присвятив енергетиці, був начальником підстанції, головним інженером. Обидва мої сини — також енергетики, працюють в «Укренерго» і у сонячній генерації. Племінники — в обленерго. Тому можу сказати, що цей фах — це вже наша родинна традиція. Загалом, навіть питання вибору професії переді мною не стояло. Одразу після школи вирішив продовжувати справу батька — у 17 років влаштувався електромонтером, потім навчався в Інституті інженерів комунального будівництва. А після повернення з армії — вже працював у релейній службі», — так наш колега розповідає про свій кар’єрний шлях.
За 45 років траплялось різне. Пан Сергій брав участь у розбудові енергосистеми, вводив в експлуатацію нове обладнання, здійснював реконструкцію підстанцій, міняли старі захисти на мікропроцесорні — процес розвитку не зупинявся. Однак, все змінилось після початку повномасштабного вторгнення.
«За роки війни ми бачили, як руйнується обладнання, і самі потрапляли під обстріли. Біля нас за 200 метрів по підстанції прилетіло дві ракети, та Всевишній нас врятував — залишились неушкодженими, бо відійшли від місця влучання за 5 хвилин до того. Як би важко не було — намагаюся не звертати на це увагу і лишаюсь вдячним за те, що маю… Бажаю моїм наступникам любити свою роботу не менше від мене, чесно працювати, бути відданими своїй справі і вірити у краще. Впевнений, що війна закінчиться — і тоді ми неодмінно відбудуємо енергосистему та всю нашу країну», — каже пан Сергій у свою останню робочу зміну.
Дякуємо за сумлінну майже півстолітню працю! Вдячні за відданість професії батька і гідний приклад для власних дітей. Вдячні за світло у наших оселях. Хай щастить у подальшому житті, пане Сергію!