30 травня, Преосвященний владика Василій Івасюк, правлячий єпископ Коломийської єпархії УГКЦ, відвідав Коломийський ліцей № 9 Коломийської міської ради, що на вулиці Михайла Драгоманова, 1 (м. Коломия). Архиєрей привітав учнів із завершенням навчального року та уділив їм архипастирське благословення.

Владика Василій, звертаючись до присутніх, розповів повчальну притчу:

«Одного разу Бог подарував чоловікові телефон і сказав: “Якщо будеш мати радість, зателефонуй Мені, щоб і Я потішився з тобою. Коли будеш мати смуток, не соромся, звертайся, Я розділю твій смуток з тобою, дам тобі пораду, потішу тебе. А просто захочеш поговорити – набери Мій номер і поговори зі Мною…” Чоловік дуже втішився абсолютно новим, унікальним телефоном, у якому був записаний лише один контакт до Бога… 

Ішли роки, телефон швидко наповнився безліччю програм. Часто вони не мали ніякої користі, але такі програми мали друзі, і чоловікові якось було соромно не мати програми, яка там є в когось, він не хотів відрізнятись від друзів, бути “білою вороною”.

Заставка також була змінена, замість вигляду чудового Едемського саду, там тепер красувалась новенька машина, яка навіть ще не зійшла з конвеєра, і великими буквами було написано: “Ти ціль мого життя!” 

Чоловік користувався телефоном постійно, робив фото, знімав відео, вів свої канали, блоги, мав безліч підписників у соцмережах… 

Часто, шукаючи номер когось знайомого, зупинявся на імені Господа Ісуса Христа – і на його обличчі з’являлась посмішка: “У мене є номер до самого Бога…”, – та він щоразу шукав не цей номер. 

Були в житті щасливі хвилини, і він телефонував комусь, щоб поділитись своєю радістю. Коли випадали хвилини переживань, у нього на цей випадок також був товариш, який міг його вислухати і щось порадити. Коли чоловікові хотілось з кимось просто поговорити, він заходив на свою сторінку й починав писати блог або вмикав камеру і записував відео… 

Одного разу випала чоловікові нагода укласти вигідну угоду. Коли вже готувався підписати контракт, раптом задзвонив телефон. Чоловік неохоче потягнувся до нього: телефонував Господь. Згадавши про важливість своєї справи, скинув дзвінок. Тільки взяв документ, як телефон знову задзвонив – чоловік нервово скинув і потягнувся ставити свій підпис. А телефон далі дзвонив. Чоловік натиснув автовідповідь: “Я зараз зайнятий, перетелефоную пізніше” – і вивів свій підпис на аркуші. Договір укладено, стан ейфорії захопив усіх учасників, почалось святкування… 

Зранку телефон знову задзвонив. Чоловік неохоче потягнувся до нього: телефонував бухгалтер і повідомив, що їх компанія збанкрутувала й переходить у власність компаньйонів, з якими вчора він уклав “вигідну” угоду. У документі був один пункт, який чоловік пропустив, оскільки був засліплений сумою, яка була прописана великим шрифтом. Нещасний подумав: “Я не дочитав, бо мене відволікали!” 

Він ще мав надію, що зможе виправити ситуацію. Кинув телефон у кишеню і поспіхом вибіг з будинку, сів у авто та рушив. Дорогою він тримав телефон і нервово на нього дивився, звинувачуючи вчорашній дзвінок у всіх своїх сьогоднішніх негараздах. На дорозі крутий поворот – і вмить авто злетіло в кювет… Чоловік розплющив очі, він відчував, як по чолі стікає тепла кров. Поворухнутись не міг, усе тіло боліло, він втрачав свідомість. Майнула думка: “Так у мене ж є номер Бога” . Потягнувся до телефона, але він був розбитий ущент… 

Телефон – це наша душа, чиста, унікальна, вона має від початку єдиний і правильний контакт зі своїм Творцем. Часто ми нашу душу наповнюємо різним непотребом, поповнюємо її гріхами. Наш Найдорожчий Контакт у телефонній книзі поступово витісняють інші люди, часто недоброзичливі, які зводять із правильної дороги, ошукують нас. А ми згадуємо про Бога тільки тоді, коли потрібно за щось дорікнути. Та ж Він нам дав Своє Слово, щоб ми не потрапили в пастку. Він постійно кличе нас на розмову: “Прийдіть до Мене всі втомлені та обтяжені…”. Та, на жаль, ми, засліплені вигодами цього світу, не розуміємо, що вартість цього всього – втрачений контакт з Отцем та розбита душа».

 

 

Пресслужба Коломийської єпархії УГКЦ
Світлини: бр. Максим Федюк

Джерело